Права людини та навколишнє середовище

Спасіння світу лежить у людському серці, у людській спроможності міркувати, в людській лагідності і у людській відповідальності. Ми все ще перебуваємо під впливом згубного і марного переконання, що людина є вершиною світобудови, а не просто частиною її... Ми все ще не знаємо, як поставити моральність попереду політики, науки та економіки. Ми все ще не здатні зрозуміти, що єдиним справжнім стрижнем всіх наших дій — якщо вони мають бути моральними — є відповідальність. Відповідальність є дещо вище, ніж моя родина, моя країна, моя фірма, мій успіх.                      

Вацлав Гавел

Коли вам пропонують висловитися щодо «навколишнього середовища», про що ви думаєте у першу чергу? Опубліковані у Євробарометрі відповіді включають таке: кліматичні зміни, забруднення міст, захист природи, катастрофи, що виникли в результаті людської  діяльності, такі як нафтові  розливи, промислові аварії, землетруси, повені й інші природні катастрофи і також використання природних ресурсів. Не дивує й той факт, що проблемні питання кожної країни дуже відрізняються, наприклад, забруднення Балтійського моря хвилює громадян Балтійських країн, а громадян Мальти і Болгарії хвилює забруднення повітря.

Масштабна занепокоєність станом навколишнього середовища виникла зовсім недавно. В різних культурах протягом історичного розвитку існували різні релігійні та філософські традиції стосовно відносин між людиною і всім іншим природним світом. У так званому «розвинутому» світі до останнього часу найбільш поширеним було відношення владарювання та експлуатації. І лише на початку 1960-х широка громадськість почала звертати серйозну увагу на той рівень руйнування, що ми завдаємо навколишньому середовищу. 

Люди розуміють, що ми не можемо викидати наші відходи, сподіваючись на те, що вони зникнуть самі по собі. Очевидно, що все, що відбувається в одному місці, має вплив на інше, і щоб ми не робили — копали шахти, спилювали дерева, будували або обробляли землю — наші дії мають наслідки, як локальні, так і глобальні, зараз і у майбутньому. Тому наша турбота про навколишнє середовище не може бути відокремлена від турботи про людство і має базуватися на принципах рівності, права і відповідальності. Нижче наведено декілька прикладів того, як вплив на навколишнє середовище пов’язаний з правами людини:

Повітря

Повітря, яким ми дихаємо, може бути забруднене, наприклад, промисловими або транспортними викидами, а також від побутового палива та паління тютюну. Інші атмосферні забруднення складаються змалоактивного озону тамікроорганізмів,пов’язаних звуглекислим газом. У Європейському регіоні ВООЗ², вплив твердих домішок в атмосфері скорочують середню тривалість життя кожної особи в середньому на 1 рік. Погіршення якості повітря порушує право на життя і на найвищий досяжний рівень фізичного і психічного здоров’я.

Вода

Світові запаси питної води вичерпуються заради задоволення потреби зростаючої кількості населення не лише у споживанні для пиття і санітарних умов, а й у зростаючому виробництві харчів, промислових процесів та рекреаційної діяльності.³
У 2011 році 1,1 млрд людей — кожен сьомий — не мав доступу до безпечного та належного водопостачання, що є очевидним фактом порушення прав людини на життя та здоров’я. За підрахунками ВООЗ, 1,8 млн людей — в більшості це діти віком до 5 років, які проживають у країнах, що розвиваються, — щороку вмирають від діарейних захворювань, що виникли в результаті небезпечної води.
Питання безпеки людини все більш загострюється в той час, як кількість води зменшується. Суперечки можуть бути як усередині країни, наприклад, як було в 2010 році в Нью-Делі, Індія, де нерегулярне постачання води, яке з часом зовсім припинилося, призвело до жорстких протестів, навіть з декількома постраждалими. Крім цього, суперечки можуть виникати і між країнами, що пропускають або утримують потік води у напрямку до країни-сусіда, який знаходиться внизу за течією, і використовують це як політичний інструмент, для актів агресії або тероризму.⁴

Земля

Близько однієї третини світової поверхні землі використовується для землеробства і мільйони акрів природних екосистем щорічно видозмінюються.⁶

За оцінюванням всесвітніх лісових ресурсів, проведеним у 2010 році Всесвітньою продовольчою організацією (ФАО/FAO), щорічно загальні збитки світових лісів становлять 7.3 млн гектарів (18 млн акрів). Різні способи землеробства занадто забруднюють навколишнє середовище і є нераціональними. Сучасні методи ведення сільського господарства не потребують значної кількості людської праці, тому люди вимушені мігрувати до міст у пошуках роботи. У 2007 році, вперше в історії, більш ніж половина людства проживала в міських районах.⁷ Земля також відбираються для шахт і інших промислових об’єктів, тоді як транспортна система пошкоджує поверхню землі, насуваючись на дику природу. Щодо прав людини, то всі ці зміни можуть призвести до порушення права на приватну власність, на бажану роботу, право на їжу та участь у культурному житті і багато інших.

Яким чином повітря, вода та земля забруднюються у навколишньому середовищі, де ви живете?

Ми живемо на Земній кулі, яка є скінченною по своїй природі і де все взаємно пов’язане, наприклад, через харчові ланцюги і кругообіг води та геологічні цикли. Природа має здатність певною мірою відновлюватися, але серйозні порушення у згаданих циклах, наприклад, через забруднення, невластиву практику землеробства, іригаційні проєкти або надмірний вилов риби, дестабілізують природний баланс. Ядерні катастрофи в Чорнобилі та Фукусімі, загибель дерев у Чорному Лісі в Німеччині внаслідок кислотних дощів, запустелення земель у південній Іспанії, пересихання Аральського моря в Узбекистані та проєкт дамби Ілісу в Туреччині — це все приклади того, як людство у процесі свого розвитку завдає шкоди екологічному базису всієї економічної діяльності і життю взагалі.

Кліматичні зміни

«Погіршення якості навколишнього середовища планети Земля та істотне збільшення ступеня та частоти стихійних лих, таких як циклони, повені та засухи, значною мірою загострюють людську уразливість щодо відсутності продовольчої безпеки, слабкого здоров’я і відсутності стабільних засобів існування».               
Програма Організації Об'єднаних Націй по довкіллю (ЮНЕП/UNEP)

Згідно з Четвертим Експертним Звітом8 Міжурядової комісії з проблем кліматичних змін (IPCC) «за останні декілька років наукові дослідження та знання в області кліматичних змін значно просунулися уперед і підтверджують, що існуюче потепління клімату на Землі відбувається у зв’язку із людською діяльністю, такою як спалювання вуглеводного палива. Потепління клімату на Землі вже має значні наслідки і очікується, що майбутній вплив виявиться ще більш масштабним та руйнівним». Ступінь вірогідності даного прогнозу має підтвердження на 90%.

Спалювання вуглеводного палива — це головна людська діяльність, що сприяє зміні клімату. Під час горіння паливо вивільняє в атмосферу Землі вуглекислий газ, водні пари, метан та оксид азоту. Там ці гази уловлюють сонячну енергію, що й спричиняє глобальне потепління. Іноді цей процес називають «парниковим ефектом». Вуглекислий газ є найбільш важливим парниковим газом, тому що він надовго затримується в атмосфері. Поточні рівні атмосфери вже давно перевищили природний рівень вуглекислого газу за останні 650 000 років. Ефект є занадто серйозним: 11 з 12 років за період з 1995 по 2006 були серед 12 найбільш спекотних років за показником глобальної температури поверхні, що є рекордом з 1850 року (початку індустріалізації).9 Ось деякі з уже існуючих та очікуваних найближчим часом наслідків глобального потепління.

Зміна рівня моря. Підвищення рівня моря затопить деякі невеликі, низько розташо- вані острівні держави та завдасть ризику затоплення мільйонів людей. Проникнення солоної води негативно вплине на розташовані на низькому рівні сільськогосподарські землі. Вплив вже відчувається у різних регіонах світу, особливо на південно-східних тихоокеанських островах та в Південно-Східній Азії.

Погодні катаклізми. Повені, засуха та урагани будуть відбуватися частіше і з більшою руйнівною силою.

Вимирання. Якщо глобальна температура підніметься на два градуси за Цельсієм, то передбачається, що 30% всіх видів тварин, які живуть на землі, опиняться під загрозою вимирання.¹⁰

Брак продуктів харчування. Із зростанням температури і зміною характеру розподілу кількості опадів врожай значно зменшиться у таких регіонах, як Африка, Близький Схід та Індія.

Брак води. Зміна характеру розподілу кількості опадів призведе до виникнення засухи або повеней. Менша кількість води залишиться доступною.

Захворювання. З підвищенням температури такі захворювання, як малярія, захворювання Західного Ніла, лихоманка денге та річкова сліпота перемістяться до інших територій.

 Руйнування уразливих ділянок. Пошкоджені території, такі як перетруєні пасовиська, знеліснені гірські схили і еродований орний ґрунт, стануть більш вразливими, ніж раніше до змін клімату.¹¹

 Екологічні біженці. Кліматичні зміни, разом з  екологічними  проблемами, змусять велику кількість людей мігрувати або шукати притулку, зважаючи на зміни, що відбуватимуться у навколишньому середовищі.

Чи можете ви визначити будь-які наслідки кліматичних змін, що вже вплинули на вашу країну?

Питання рівності

Результати кліматичних змін нерівномірно відчуваються у світі. За даними Міжурядової комісії з проблем кліматичних змін (IPCC), більш за всіх страждатимуть найбідніші в світі люди. Нації, що розвиваються, унаслідок їх географічного положення, низького прибутку, слабких інституцій та залежності від діяльності, що сама залежить від кліматичних умов, наприклад, землеробство, відсутність ресурсів для адаптації (наприклад, вирощування різних типів зернових, що підходять для більш або менш засушливих умов).
Інший аспект питання рівності — як розподілити витрати на екологічну компенсацію, наприклад, витрати на перехід на сучасні технології, що спалюють пальне більш ефективно, або перехід на відновлювані джерела енергії, такі як вітер, вода або сонячна енергія. Розподіл обов’язків був основним наріжним каменем на 17-й Конференції учасників Рамкової конвенції Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату, що проходила у Дурбані в 2011 році, й досі викликає труднощі серед учасників/учасниць переговорів.
Питання рівності пов’язані з ідеями справедливості і багато  людей  кажуть  про ідею кліматичної справедливості, маючи на увазі «концепцію поступової ліквідації та пом’якшення нерівномірного тягаря обов’язків, спричинених кліматичними змінами. Кліматична справедливість — це однакове відношення до всіх людей і свобода від дискримінації, створення методів і проєктів, що вирішують питання кліматичних змін і систем, що створюють такі зміни та дискримінацію».¹²

Кліматичні зміни можуть бути найбільшою загрозою для тривалого добробуту населення і, без сумніву, потребують негайного вирішення. Проте концентрація лише на кліматичних змінах може призвести до небажаних наслідків, бо інші екологічні проблеми, такі як забруднення, надмірний вилов риби або урбаністичний розвиток, не отримають належної уваги, тому що вся увага буде привернута до кліматичних змін, коли насправді інші проблеми також потребуватимуть вирішення. Гарний приклад такої ситуації — це коралові рифи. Підвищення температури води, зростання рівня моря та ацидифікація океанів, викликані кліматичними змінами, безперечно, несуть потенційну загрозу кораловим рифам і відповідно правам тих людей, які заробляють собі на життя або проводять своє дозвілля там. Проте вже існуючі загрози забруднення, осідання у зв’язку з надмірним стоком у результаті сільськогосподарської діяльності, надмірним виловом риби, яка годується рифами, колекціонування таких риб, равликів та коралів акваріумістами-любителями, видобуток коралів для створення цементу та дорожнього насипу — це лише невелика низка існуючих небезпек, що можуть зруйнувати рифи ще задовго до того, як на них, через 70 років, вплинуть кліматичні зміни.¹³

Зростання населення

У 1804 році у світі був лише 1 млрд людей, у 1927 році — 2 млрд; у 1959 році — три млрд; у 1974 році — чотири млрд; 1987 рік — п’ять млрд; шість млрд — у 1998 році; сім млрд — у 2011 році. Швидке зростання відбулося завдяки комбінації позитивних змін, наприклад, покращенням побутових умов, харчуванню і охороні здоров’я, які надали людям можливість жити довше та народжувати більше дітей, які доживають до зрілого віку. Проте ми живемо на планеті, ресурси якої не є нескінченними і зріст населення спричиняє значне навантаження на навколишнє середовище заради забезпечення навіть найелементарніших потреб у розміщенні, їжі та воді.

Розмірковуючи про той тиск, що спричиняється на навколишнє середовище, у формулі необхідно враховувати не лише числа, а й життєві цикли і структуру споживання. Заможні нації, більшість яких проживає в Європі, становить лише 20% від усього населення планети і відповідно до стандартів життя вживають більш ніж 70% ресурсів планети. Тому й населення — це також питання рівності.

Китай зменшив рівень народжуваності, примусово здійснюючи політику однієї дитини у родині. Чи вважаєте ви, що такі дії китайської влади виправдані? Чи чули ви про інші методи зменшення рівня народжуваності?

Вирішення проблемних питань

Враховуючи той факт, що вся людська діяльність впливає на навколишнє середовище, постає питання, як нам найкраще захистити навколишнє середовище, яке нас утримує.

Один підхід — робити це за допомогою міжнародних договорів з окремих питань. ООН погодила кілька угод та декларацій про захист навколишнього середовища, наприклад, про забруднення повітря, біорізноманітність, біобезпечність, запустелення, вимираючі види, забруднення від судноплавства, тропічну деревину, заболочені землі і китобійний промисел.¹⁵
Міжнародні дії щодо захисту озонового шару шляхом згортання виробництва хлорфторвуглецю (ХФУ/CFC) та інших озоно-руйнуючих хімікатів, виявилися швидкими та дуже ефективними. Монреальський протокол щодо речовин, які руйнують озоновий шар, вступив у силу в 1989 році; як результат — озоновий шар має поступово поновлюватися.¹⁶

Інший приклад — це Кіотський протокол (затверджений у 1997 році, вступив в дію у 2005 році і закінчився у 2012 році), згідно з яким країни дають конкретні зобов’язання зменшити свої викиди парникових газів. Кіотський протокол важливий, тому що він заснований на принципах справедливості та рівності передумов про «спільні, проте диференційовані обов’язки». Іншими словами, промислові країни мають платити більше, тому що об’єми їх викидів на душу населення зазвичай у 10 разів вищі, ніж в середньому у країнах, що розвиваються.
Оскільки у 2012 році закінчилася дія Кіотського протоколу, виникає потреба у створенні нової міжнародної системи — договірної та ратифікованої — яка буде продовженням програми та поступово покращить ситуацію щодо зменшення викидів парникових газів. Для цього необхідне поновлення політичної відповідальності усіх сторін, і тих, які підпишуть протокол, і тих, які не підпишуть.

Міжурядова Комісія зі зміни клімату (ІРСС)

IPCC — провідний міжнародний орган з оцінювання кліматичних змін. Комісія була заснована Програмою ООН з питань навколишнього середовища (ЮНЕП/UNEP) та Всесвітньою метеорологічною організацією (ВМО/WMO) з метою надання світові, на основі існуючих знань, чисто наукової оцінки кліматичних змін та їх потенційного впливу на екологію та соціально-економічний стан.
IPCC — міжурядовий та науковий орган. На сьогоднішній день 194 країни ООН та ВМО є членами IPCC, яка розглядає та оцінює останню наукову, технічну та соціо-економічну інформацію, отриману з усього світу та таку, що має відношення до розуміння кліматичних змін. Завдяки своїй науковій та міжурядовій природі IPCC втілює унікальну можливість надати на розгляд керівництва повноцінну та збалансовану наукову інформацію. Відповідно робота цієї організації є стратегічною і водночас політично нейтральною і ніколи політично регламентуючою.
IPCC не проводить жодних досліджень чи кліматичних спостережень, пов’язаних з даними чи параметрами. Тисячі вчених усього світу добровільно надають результати своїх робіт до IPCC.

Права та обов’язки

Стокгольмська Декларація, прийнята у 1972 році на Конференції Організації  Об’єднаних Націй з навколишнього середовища,17 може вважатися відправною точкою підходу до захисту навколишнього середовища на основі права. Декларація сформулювала принцип про те, що «людина має основне право на свободу, рівність і сприятливі умови життя в довкіллі, якість якого дозволяє вести гідне і процвітаюче життя, вона несе головну відповідальність за охорону і поліпшення довкілля на благо нинішнього і майбутніх поколінь».
Чи можливо кожному в світі вести гідне і процвітаюче життя у відповідних умовах без руйнівних наслідків для навколишнього середовища? Якщо так, то яким чином? Руйнування довкілля може бути значною мірою як результатом економічного занепаду, так і розвитку. Наприклад, відсталість та подальша бідність призводять до вирубки лісів, оскільки населенню необхідно видобувати дров’яне паливо для приготування їжі та обігріву. Маючи недостатню кількість пасовиськ, вони знищують периферійні сільськогосподарські землі, що веде до дезертифікації. Неадекватна обробка стічних вод та нагромадження сміття ведуть до зменшення кількості питної води. Відсутність відповідної освіти підриває прагнення нації мати більш чисте навколишнє середовище. Розвиток, з іншого боку, атакує навколишнє середовище іншим чином. Економічні досягнення стимулюють знищення лісів та переселення етнічного населення і максимальну експлуатацію природних ресурсів. Індустріалізація забруднює повітря, воду та атмосферу токсичними та хімічними викидами під час виробництва та споживання, і все це робиться в ім’я прогресу.¹⁸

У 1989 році Брунтлендська доповідь Міжнародної комісії ООН з навколишнього середовища і розвитку намагалася вирішити внутрішні протиріччя між навколишнім середовищем та розвитком через принцип сталого розвитку, що визначається як «розвиток, який задовольняє потреби сьогодення, не наражаючи на ризик здатність майбутніх поколінь задовольняти їх власні потреби». Доповідь слугувала основою для проведення у 1992 році Конференції ООН про навколишнє середовище та розвиток (також відому як зустріч на вищому рівні по проблемах Землі) на якій було прийнято Декларацію Ріо-де-Жанейро щодо навколишнього середовища і розвитку. Декларація (відома як «Порядок денний на ХХІ століття») була планом дій, які уряди, організації та окремі особи мали виконати на глобальному, національному або місцевому рівні у кожній сфері, де людина здійснює вплив на навколишнє середовище. Ще одним підсумком зустрічі в Ріо стала Рамкова конвенція Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату (РКЗК/UNFCCC). РКЗК/UNFCCC забезпечує універсальну концепцію міжурядових зусиль щодо вирішення викликів, які поставили перед нами кліматичні зміни.

Орхуська Конвенція

Орхуська Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, була погоджена Європейською економічною комісією ООН у 1998 році. Конвенція була ратифікована у 40 країнах та Євросоюзом. Це перший міжнародний договір, що визнає право «кожної людини нинішнього та прийдешніх поколінь на життя в навколишньому середовищі, сприятливому для її здоров’я та добробуту». Документ також визнає право на доступ до інформації з питань навколишнього середовища, участь у вирішенні екологічних питань та доступ до незалежних судів по відношенню до рішень з питань навколишнього середовища. Незважаючи на той факт, що Конвенцію було ратифіковано лише країнами Європи та Центральної Азії та слабкий механізм моніторингу, цей документ має глобальну значимість завдяки поєднанню питань навколишнього середовища з правами людини.¹⁹

Підхід з позицій прав людини, який би гарантував головну роль принципів справедли- вості і рівності прав та обов’язків, багатьма вважається перспективним кроком вперед на шляху до захисту навколишнього середовища. Проте протягом багатьох років активісти та інші учасники екологічного руху стверджували, що цієї умови недостатньо. Їх точка зору полягає в тому, що якщо людське життя та здоров’я є метою захисту навколишнього середовища, тоді навколишнє середовище може бути захищено внаслідок та лише у тій мірі, що необхідна для захисту людини. Наприкінці 2009 року Всесвітня народна конференція з питань кліматичних змін та прав Матері Землі в Болівії направила на розгляд в ООН Універсальну Декларацію Матері Землі (2010). Стаття 2 проголошує, що «Мати Земля має право на існування, продовження циклу життя, збереження своєї самобутності структур, функцій та процесів, які підтримують всі форми життя». 

Екоцид – злочин проти природи

Екологічні катастрофи, такі як Севезо у 1976 році, Бхопал у 1984, Чорнобиль у 1986, розлив стічних вод в Іспанії в 1998 та вибух нафтової платформи Deep Water Horizon у 2010 році, дійсно призвели до значних судових процесів. Проте ані майбутні покоління, ані навколишнє середовище самі по собі ніколи не з’являлися в суді під час розгляду справ.
Переконливі докази можуть змусити бізнес, що завдає масштабної екологічної шкоди, прийти до суду. Термін «екоцид», що означає будь-які значні руйнування та знищення природного довкілля, було введено в обіг після гербіцидної катастрофи в Південно-Східній Азії, що мала місце під час війни у В’єтнамі. У квітні 2010 року юрист з Великобританії Поллі Хіггінс запропонував ООН визнати екоцид міжнародним злочином проти миру наряду з геноцидом, злочинами проти людяності, воєнними злочинами та злочинами агресії, за які мають представати перед Міжнародним кримінальним судом.

Роль Ради Європи

Рада Європи першим пунктом свого порядку денного ставить питання самодостатнього сталого розвитку. Її політика полягає в тому, що економічний прогрес не має погоджуватися на компроміс щодо ключових статків людства: якості навколишнього середовища і ландшафту, прав людини і культурної різноманітності і демократії. Рада Європи вважає кліматичні зміни найбільш серйозною екологічною проблемою, з якою світ стикнувся сьогодні. Вона визнає значення їх наслідків для прав людини та діє на двох фронтах: збереження  природних ресурсів і  біорізноманітність  та захист відмінностей і життєвості багатьох світових культур. Звідси слідує, що культурний компонент сталого розвитку потребує паралельних зусиль для розвитку культури соціальної та екологічної відповідальності та захисту культурнї різноманітності.

Своїми діями Рада Європи допомогла сформувати в Європі відповідне правове поле на підтримку біорізноманітності, територіального планування і управління ландшафтом та самодостатнього сталого територіального розвитку на основі комплексного використання культурних та природних ресурсів. Екологічна Програма Ради Європи, розпочата у 1961 році, розробила Європейську конвенцію про ландшафти, Конвенцію про охорону дикої фауни і флори природних місць існування в Європі та Рамкову Конвенцію про значення культурної спадщини для суспільства. Також Рада Європи ввела Європейський диплом територій, що знаходяться під особливою охороною. Створений у 1965 році, диплом видається територіям, що охороняються внаслідок їх видатних наукових, культурних або естетичних якостей; такі території також мають бути предметом, що підлягає збереженню, що можна поєднати разом з програмою сталого розвитку.

Робилося декілька спроб додатковим протоколом внести до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод право на здорове навколишнє середовище, проте вони не були успішними. Точка зору противників полягає в тому, що Європейський суд з прав людини може розглядати справи про злісне порушення збереження навколишнього середовища відповідно до статті 8 (приватне та родинне життя) Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Чи необхідно внести право на здорове навколишнє середовище  до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод?

Європейський Суд з прав людини

Декілька осіб успішно виносили питання, пов’язанні з навколишнім середовищем, на розгляд Суду на підставі того, що негативні екологічні фактори виявилися причиною порушення одного з їхніх прав людини, які захищає Європейська конвенція про захист прав людини та основоположних свобод. Судова практика включає втручання в право на життя, право на повагу особистого та родинного життя, а також дому, право на справедливий суд та доступ до суду, право отримувати та поштрювати інформацію та ідеї, право на ефективні захисти правового захисту та право на мирне володіння своєю власністю.

Хамер проти Бельгії

Рішення Європейського Суду з прав людини від 27 листопада 2007 року
Позивачка володіла будинком, збудованим її батьками на лісовому угідді, де не дозволялося будівництво. Судову справу було розпочато проти неї внаслідок того, що вона володіла будинком, збудованим з порушенням відповідного лісового законодавства і судді визнали, що їй належить відновити землю до її первинного стану. Будинок було примусово зруйновано. Позивач скаржилась на порушення її права на особисте життя. Вперше Суд вирішив, що незважаючи на той факт, що навколишнє середовище прямо не захищене в Конвенції проте само по собі воно є цінністю  в якій як суспільство, так і державні органи мають живий інтерес. Економічні міркування і навіть право на власність, не мають виходити на перший план у питаннях охорони навколишнього середовища, зокрема, коли ця сфера законодавчо регулюється державою. Таким чином, державні органи були зобов’язані діяти з метою захисту навколишнього середовища.²⁰

Участь молоді

У першому Розділі ми описували поняття «про, за допомогою та заради» освіти з прав людини і стверджували, що знання, навички та відношення до захисту прав людини можна отримати лише за допомогою досвіду. «Почніть з того, де є молодь» — ось найкраща мантра працівника з молоддю, а яке місце може бути кращим для початку, аніж участь в акціях на захист навколишнього середовища? Наприклад, розпочати можна із занепокоєності місцевої групи місцевою дорогою або проєктуванням будівництва, що позбавить їх ігрового поля, а може, вони бажають дізнатися, як вони можуть зменшити викиди парникових газів чи зробити свої домівки, школи і коледжі та молодіжні клуби більш екологічно безпечними. На регіональному та національному рівнях вони можуть впливати на публічні дискусії та політичні дебати, наприклад, пишучи листи, показуючи вистави та організовуючи демонстрації.

Захист та інформування про стан навколишнього середовища — це одне  з найважливіших завдань молодіжних організацій у всій Європі, більшість з яких навіть ставить його на перше місце. Існує декілька європейських молодіжних організацій та рухів, які у своїй роботі спираються на захист навколишнього середовища і права людини, підкреслюючи, що екологічна освіта і діяльність не мають кордонів. У програмі Європейських Молодіжних Центрів відповідна діяльність також поширюється і на питання, які здаються далекими але, насправді, близькими та дуже пов’язаними між собою, — це питання безпечної їжі, екологічної справедливості, самодостатнього сталого розвитку і кліматичних змін.
Можливості для молоді існують і на міжнародному рівні. РКЗК/UNFCCC, визнаючи важливість участі молоді, поширила статус і кількість учасників/учасниць – представників/представниць молоді. Поширений статус дозволяє молоді отримувати офіційну інформацію, брати участь у зборах і вимагати виділення часу для промов. Шістнадцяті збори, що відбулися у Канкуні, Мексика, відвідало близько 500 молодих делегатів/делегаток, активістів/активісток та представників/представниць молодіжних організацій з усього світу.

Дбаєте про майбутнє? Піклуйтеся про ліс!

За ініціативи Молодь і Навколишнє середовище Європи (YEE), розпочатої у 2011 році і об’єднавшої молодь з Албанії, Чеської Республіки, Фінляндії, Португалії, Росії і Великобританії, що організувала кампанію, яка закликає молодь мобілізуватися на захист лісів по всьому світові. Кампанія має на меті підвищити обізнаність про загрозу, що існує для світового лісу, закликає молодь до дій, допомогає їм відкрити для себе місцеві ліси та надає їм можливість піклуватися про свої місцеві ліси. http://www.yeenet.eu

Корисні організації і посилання

Earth Charter (Хартія Землі) — декларація про основні етичні принципи для будівництва справедливого, сталого і мирного світового суспільства у ХХІ столітті: www.earthcharterinaction.org

Worldwatch (Глобальний моніторинг), дослідження глобальних екологічних питань: www.worldwatch.org

UNite to Combat Climate Changes (Об’єднаємось, аби подолати кліматичні зміни) – кампанія ООН, яка закликає суспільство усього світу об’єднатися та діяти без зволікання, аби подолати кліматичні зміни:  www.unep.org/unite/

Світові статистичні дані у реальному часі: www.worldometers.info

Calculate your carbon footprint (Підрахуй свій вуглецевий відбиток). Онлайн-програма на кількох мовах, безкоштовна та проста у використанні:  www.carbonfootprint.com

Climate justice (Кліматична справедливість): мережа організацій і рухів з усього світу, присвячена боротьбі за соціальну, екологічну та гендерну справедливість: www.climate-justice-now.org

Масивне центральне джерело даних і зручний спосіб порівняння національних статистичних даних: www.nationmaster.com

Відносини між молоддю та кліматичними змінами детально представлені у Звіті ООН Молоді Світу за 2010 рік.

Friends of the Earth International (Міжнародні друзі Землі) — одна з найбільших світових громадських екологічних мереж. Вони проводять кампанії з найбільш актуальних екологічних та соціальних проблем сьогодення: www.foei.org

350.org — світовий громадський рух, що працює над вирішенням проблем кліматичної кризи: www.350.org
У Вікіпедії також представлено перелік найбільш відомих екологічних організацій залежно від їх організаційного типу (міжурядові, урядові і неурядові), які поділено на країни: www.wikipedia.org

Посилання

1 www.healthybuilding.net/pvc/facts.html
2  Європейський регіон ВООЗ включає 53 країни-учасниці. Повний перелік можна переглянути на сторінці 8 брошури ВОЗ/Європа: www.euro.who.int/__data/assets/pdf_file/0017/122912/who_office_brochure-UK-www.pdf
3 www.unwater.org
4 Подробиці дивись на: www.worldwater.org
5 www.icpdr.org/icpdr-pages/river_basin_management.htm
6 "World Land Use Seen As Top Environmental Issue", Science Daily, www.sciencedaily.com/releases/2005/08/050808065021.htm
7 www.unfpa.org
8 www.greenfacts.org/en/climate-change-ar4
9 IPCC, «Atmospheric Вуглекислий газ», www.ipcc.ch/publications_and_data/ar4/wg1/en/ch2s2-3.html#2-3-1
10 www.direct.gov.uk
11 www.righttoenvironment.org
12 www.climate-justice-now.org
13 L.M. Brander, et al, "The Economic Impact of Ocean Acidification on Coral Reefs", Economic and Social Research Institute, working paper no. 282, February 2009.
14 K. Brander, et al, "The value of attribution", Nature Climate Change, Vol. 1, May 2011, p 70.
15 Подробиці дивись на: www.unescobkk.org/rushsap/resources/shs-resources/environmental-ethics-resources/environmental-treaties
16 http://science.nasa.gov/science-news/science-at-nasa/2006/26may_ozone/
17 www.unep.org/Documents.Multilingual/Default.asp?documentid=97&articleid=1503
18 www.unescap.org/drpad/publication/integra/volume2/malaysia/2my04a.htm
19 www.coastalwiki.org; www.unece.org
20 www.echr.coe.int/NR/rdonlyres/0C818E19-C40B-412E-9856-44126D49BDE6/0/FICHES_Environnement_EN.pdf
21 www.un.org/esa/socdev/unyin/documents/ch05.pdf
22 http://ec.europa.eu/public_opinion/archives/ebs/ebs_372_en.pdf