Європейська соціальна хартія (переглянута) (резюме)
(Резюме)
Європейська соціальна хартія (переглянута) 1996 року, яка набула чинності 1 липня 1999 року, втілює в одному документі всі права, гарантовані Європейською соціальною хартією 1961 року, додатковим протоколом до неї 1988 року і додає нові права і містить поправки, прийняті Сторонами. Вона поступово замінює собою первинний договір 1961 року.
Хартія гарантує права і свободи, які стосуються всіх людей в їх повсякденному існуванні. Основні права, викладені в Хартії:
Житло
- доступ до адекватного і доступного житла;
- скорочення числа бездомних; житлова політика спрямована на всі знедолені категорії;
- процедури щодо обмеження примусового виселення;
- рівний доступ для негромадян до соціального житла і житлових пільг;
- будівництво житла та житлові дотації, пов’язані з потребами сім’ї.
Здоров’я
- доступне і ефективне медичне обслуговування для всього населення;
- політика, спрямована на попередження захворювань, в тому числі гарантії на здорове навколишнє середовище;
- усунення ризиків професійних захворювань з тим, щоб гарантувати, що здоров'я і безпека на робочому місці передбачені законом і гарантовані на практиці;
- захист материнства.
Освіта
- безкоштовна початкова та середня освіта;
- безкоштовні і ефективні служби професійної орієнтації;
- доступ до початкової підготовки (загальна і середня професійна освіта), університетська та неуніверситетська вища освіта, професійне навчання, у тому числі підвищення кваліфікації;
- спеціальні заходи для іноземних громадян;
- інтеграція в школи дітей з обмеженими можливостями;
- доступ до освіти і професійної підготовки для осіб з обмеженими можливостями.
Зайнятість
Свобода роботи
- заборона примусової праці;
- заборона на роботу дітей віком до 15 років;
- спеціальні умови праці для дітей від 15 до 18 років;
- право заробляти собі на життя вільно обраним заняттям.
Справедливі умови праці
- економічна і соціальна політика, спрямована на забезпечення повної зайнятості;
- доступ до роботи для людей з інвалідністю;
- справедливі умови роботи щодо заробітної плати та робочого часу;
- захист у разі звільнення;
- захист від сексуального та психологічного переслідування.
Колективні права
- свобода створення профспілок та організацій роботодавців, щоб захистити економічні та соціальні інтереси; індивідуальна свобода, щоб вирішити, чи до них приєднатися чи ні;
- заохочення спільних консультацій, колективних переговорів, примирення та добровільного арбітражу;
- право на страйк.
Правовий та соціальний захист
- правовий статус дитини;
- поводження з неповнолітніми правопорушниками;
- захист від жорстокого поводження та насильства;
- заборона будь-яких форм експлуатації (сексуальної або іншої);
- правовий захист сім'ї (рівність подружжя в парі і щодо дітей, захист дітей у разі розпаду сім'ї);
- право на соціальну безпеку, соціальне забезпечення та соціальні послуги;
- право на захист від бідності та соціального відчуження;
- догляд за дітьми;
- особливі заходи щодо харчування літніх людей.
Пересування людей
- право на возз’єднання сім’ї;
- право громадян на виїзд з держави;
- процесуальні гарантії у разі висилання з держави;
- спрощення імміграційних формальностей.
Недопущення дискримінації
- право жінок і чоловіків на рівне поводження і рівні можливості в галузі зайнятості;
- гарантія для всіх громадянам та іноземців, які законно проживають та/або працюють, що всі права, закріплені в Хартії, застосовуються незалежно від раси, статі, віку, кольору шкіри, мови, релігії, переконань, національного походження, соціального походження, стану здоров'я або приналежності до національної меншини;
- заборона дискримінації на основі сімейних обов’язків;
- право людей з інвалідністю на соціальну інтеграцію та участь у житті суспільства.
Хартія передбачає механізм контролю, що базується на підставі національних доповідей держав-учасниць (Протокол 1991 року), а також систему колективної скарги (Протокол 1995 року), яка дозволяє, серед іншого, профспілкам та неурядовим організаціям подавати колективні позови. Європейський комітет з соціальних прав (ECSR) є органом, що відповідає за контроль за дотриманням Хартії в державах, які є її сторонами. До Комітету входить 15 незалежних і неупереджених членів, які обираються Радою Комітету міністрів Ради Європи терміном на шість років з можливістю одноразового переобрання.