Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (неофіційний стислий виклад)
(Неофіційний стислий виклад)
Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (1966) разом із Загальною декларацією прав людини (1948) і Міжнародним пактом про громадянські і політичні права (1966) становить Міжнародний Білль про права людини. Згідно із Загальною Декларацією прав людини Пакти визнають, що «... Ідеал вільної людської особи, яка користується громадянською і політичною свободою і свободою від страху та нужди, можна здійснити, тільки якщо будуть створені такі умови, за яких кожен може користуватися своїми економічними, соціальними і культурними правами, так само, як і своїми громадянськими та політичними правами».
Пакт набрав чинності у 1976 році і станом на травень 2012 року його ратифікували 160 країн.
Стаття 1
Всі народи мають право на самовизначення, зокрема право вільно встановлювати свій політичний статус і вільно забезпечувати свій економічний, соціальний і культурний розвиток.
Стаття 2
Кожна країна, яка бере участь у цьому Пакті, зобов'язується вжити в максимальних межах наявних ресурсів заходів для того, щоб забезпечити поступово повне здійснення визнаних у цьому Пакті прав. Права, проголошені в цьому Пакті, здійснюватимуться без будь-якої дискримінації.
Стаття 3
Держави, які беруть участь у цьому Пакті, зобов'язуються забезпечити рівне для чоловіків і жінок право користування всіма правами, передбаченими в цьому Пакті.
Стаття 4
Обмеження цих прав можуть встановлюватися лише остільки, оскільки це є сумісним з природою зазначених прав, і виключно з метою сприяти загальному добробуту в демократичному суспільстві.
Стаття 5
Жодна особа, група чи держава не мають права знищувати будь-які права, передбачені у цьому Пакті.
Стаття 6
Кожна людина має право на працю, що включає право заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вона вільно погоджується.
Стаття 7
Кожен має право на справедливі умови праці; справедливу зарплату, що забезпечує задовільне існування для них самих та їхніх сімей; рівну винагороду за працю рівної цінності; умови праці, що відповідають вимогам безпеки та гігієни; однакову для всіх можливість просуватися по роботі; відпочинок і дозвілля.
Стаття 8
Кожен має право створювати професійні спілки і вступати до них, також як і право на страйки.
Стаття 9
Кожен має право на соціальне забезпечення, включаючи соціальне страхування.
Стаття 10
Сім'ї повинні надаватися охорона і допомога. Шлюб повинен укладатися за вільною згодою тих, хто одружується. Особлива охорона повинна надаватися матерям. Особливих заходів має вживатися щодо дітей, без будь- якої дискримінації. Дітей і підлітків має бути захищено від економічної експлуатації. Застосування їх праці в галузі, шкідливій чи небезпечній для життя повинно бути заборонене. Крім того, держави повинні встановити межі віку, нижче яких користування дитячою працею забороняється.
Стаття 11
Кожен має право на достатній життєвий рівень для нього і його сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг і житло. Кожен має право на свободу від голоду.
Стаття 12
Кожен має право на найвищий досяжний рівень фізичного і психічного здоров’я.
Стаття 13
Кожен має право на освіту. Початкова освіта повинна бути обов'язкова і безплатна для всіх.
Стаття 14
Ті країни, що не мають обов'язкової безплатної освіти для всіх, зобов'язуються виробити план заходів, щоб забезпечити таку освіту.
Стаття 15
Кожен має право на участь у культурному житті; право на користування результатами наукового прогресу.
За виконанням Пакту стежить Комітет з економічних, соціальних і культурних прав Організації Об'єднаних Націй.
Джерело: Ресурсний центр з прав людини Університету штату Міннесота, заснований на базі Центру ООН з прав людини, Міжнародний Білль про права людини, Інформаційний бюлетень №2.