Як ми можемо казати, що права людини універсальні, коли у світі ще залишається багато людей, які страждають від порушення їх прав?

Все одно ці люди мають свої права. Сам факт, що до них ставляться таким чином, супе­речить не лише моральним нормам, а й міжнародно визнаним. Їх державні представники винні перед міжнародним законом, і деякі країни насправді «покарані» міжнародною спільнотою санкціями або навіть воєнними засобами. Однак часто такі процеси мають вибірковий характер, коли рішення залежить від інтересів інших країн, а не ступеня порушення. Створення Міжнародного кримінального суду якоюсь мірою зменшило цю невідповідність. Як перший постійний Міжнародний кримінальний суд, заснований на основі договору – Римського статуту – цей суд уповноважений надавати допомогу у припиненні безкарності тих, хото здійснив тяжкі злочини, що стосуються міжнародної спільноти, а саме: геноцид, злочини проти людяності та воєнні злочини.

Яка користь Загальної декларації прав людини, якщо вона не має юридичної сили? 

Навіть якщо й немає (поки що) такого міжнародного суду, у якому б судили державу за статтями Загальної декларації прав людини, вона мала величезне історичне зна­чення і навіть сьогодні продовжує залишатися критерієм, за яким судять держави на міжнародній арені. Сьогодні уряди вже знають, що якщо вони умисно порушують права, вказані в цьому документі, то їх можуть засудити інші уряди і навіть ввести санкції. Процес не завжди цілком об'єктивний (!), але це лише початок. ЄДПЛ /UDHR також є основою фактично для всіх міжнародних угод, які було укладено і які (більшою чи меншою мірою) мають юридичну силу.

Яка користь мені з «прав людини», якщо мій уряд щоденно порушує права звичайних людей і не боїться осуду міжнародної спільноти?

Повторюємо: права людини – лише початок; і це краще, ніж нічого, і за відповідних умов і правильного підходу вони зможуть впливати на уряд, щоб змінити деякі, якщо не всі, методи його роботи. Іноді це здається дуже далекою мрією, особливо коли порушення уряду суворі й часті, але історія підтверджує, що час від часу це можливо. Крім того, можливості, що існують сьогодні, набагато кращі, ніж колись раніше. Сприяння змінам може бути довгим процесом, проте сам факт, що особи мають свої права і вони (права) значною мірою визнаються у всьому світові – і, таким чином, певною мірою визнаються державами – дає нам потужну зброю і цінну перевагу ще на старті.

Якщо я поважаю права інших людей, чи не означає це, що вони можуть робити, що їм заманеться?

Ні, не означає, якщо вони не мають навмисного наміру зневажати ваші права або права інших осіб. Проте вам необхідно не бути надмірно вимогливим у питаннях, що стосуються ваших прав: можливо, поведінка інших людей і здається вам занадто дратівливою та помилковою, проте це не обов'язково є посяганням на ваші права. Отже, якщо ви бажаєте, щоб інші дозво­ляли вам поводитися, як хочете саме ви, вам необхідно розвинути в собі почуття толерант­ності до поведінки інших!

Чи можу я робити будь-що, у тому числі застосовувати силу проти інших, щоб захистити мої права?

Взагалі – ні. Проте якщо це безперечний випадок самозахисту, тоді дозволяється за­конне застосування сили, у мірі, що відповідає ступеню загрози. Застосування сили не дозволяється як «відплата» за зло, від якого вам довелося страждати, це має відбу­ватися лише як особистий захист від подальшого заподіяння шкоди. Катування не доз­воляються ніколи.

Чому я маю поважати права інших осіб, якщо вони не поважають мої права?

Частково тому, що, якщо ви не будете поважати права інших осіб, у вас у самого ви­никнуть неприємності із законом; частково тому, що інші заслуговують вашої поваги просто лише тому, що вони люди; частково тому, що ви особисто можете бути прикла­дом для інших, що ще більш змусить інших поважати вас. Урешті-решт, це залежить лише від вас, від того типу особи, якою ви бажаєте стати, або світу, у якому ви хочете жити. Тому ви маєте задуматися над тим, що можна було б про вас сказати, якщо ви б робили те ж саме, що вам не подобається в інших. Або подумайте про те, яким би був світ, у якому кожен порушував би права іншого, живучи за принципом «зуб за зуб».

Чому ті, хто порушує права інших людей найбільш негуманним способом, мають вважатися суб’єктами «людського» права?

Це, можливо, найскладніша, але й суттєва частина теорії прав людини, яку необхідно сприйняти. Іноді може здаватися, що деякі індивідууми втратили всі людські характе­ристики і тільки сліпа віра допомагає нам розгледіти в них людину. Найважливішими аргументами можуть бути такі:

•    По-перше, незважаючи на явну нелюдяність таких людей, кожен індивідуум має щось людське. Злодії/злодійки люблять своїх матерів, дітей, чоловіків та жінок або ще когось. Злодії/злодійки відчувають біль, відразу, відчай, страждан­ня та ревнощі; вони хочуть, щоб їх поважали, цінували, підтримували, кохали та розуміли. Усі вони, кожен/кожна з них, мають деякі, якщо не всі, емоції, при­таманні виключно людині. Це робить їх людьми, гідними нашої поваги.
•    По-друге, ми особисто не робимо добра, бажаючи завдати болю злодієві так само, як він завдавав іншим. Крім цього, такі почуття не роблять нас гідними поваги.
•    По-третє, навіть якщо якимось чином злодії/злодійки б мали «вигляд людей», але без якихось людських характеристик (хоча таких ніколи й не було), хто серед нас міг би сказати з абсолютною вірогідністю, що він/вона НЕ ЛЮДИНА? За яким критерієм? Можливо, на підставі того, що вони не можуть кохати або бути коханими? А що буде, якщо виявиться, що ми помиляємось у своїх погля­дах?

Третій аргумент нагадує нам, що необхідно враховувати ризики для людства взагалі, дозволяючи одним людям судити інших, особливо коли наслідки такого суду будуть жахливими і невідворотними. Чи справді ми хочемо жити у світі, де робляться такі вироки і де деяких людей позбавляють прав людини, тому що їх визнали нелюдями? Ось такий світ ми можемо отримати, якщо не визнаємо абсолютної універсальності всіх прав людини.

Посилання

«Europe, Youth, Human Rights, Report of the Human Rights Week», Yael Ohana (ред.), Європейський молодіжний центр, Будапешт, 2000 р.
Garzon Valdes, E., «Confusiones acerca de la relevancia moral de la diversidad cultural», CLAVES de Razon Practica, No.74, Мадрид, липень/серпень, 1997.
Права людини, основоположне керівництво для членів ООН, Управління Комісії з прав людини, ООН, Женева. 2001.Детальна інформація на сайті http://www.ohchr.org/Documents/Publications/HRhandbooken.pdf
Л. Левін, Права людини, питання і відповіді, ЮНЕСКО, Париж, 1996
Donnelly, Jack, Universal Human Rights in theory and practice, Видавництво Корнельського Університету, 1989. Freeman, Michael, Human Rights: Key Concepts, Видавництво Polity, Лондон, 2002.
Ishay, Micheline R. ред., The Human Rights Reader, британський видавничий дім Routledge, Лондон, 1997.
Rishmawi, M., The Arab Charter on Human Rights and the League of Arab States: An Update, Human Rights Law Review, 10.1, с. 169-178

Symonides, Janusz ред., Human Rights: New Dimensions and Challenges, Manual on Human Rights, Видавництво ЮНЕСКО/ Дартмут, Париж, 1998 р.
Robertson A. та Merrills J, Human rights in the world, Видавництво Манчестерського Університету, 1996. Вебсайт з Комітету з біоетики в Раді Європи: www.legal.coe.int/bioethicshttp://www.udhr.org/history/biographies/bioer.htm на замовлення Елеонори Рузвельт.
Hanski, R., Suksi, M. (ред.), An introduction to the international protection of human rights: a textbook, Університет Академії Або, Інститут прав людини, 1999 р.
Інформаційний лист № 2 (ред. 1), «Міжнародний Білль про права людини», Управління Верховного Комісара ООН з прав людини, www.unhchr.ch/html/menu6/2/fs2.htm.
Верховний Комісар ООН з прав людини, www.unhchr.ch.

Стисле керівництво до Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Видавництво Ради Європи. Європейський суд з прав людини, www.echr.coe.int.
Європейський комітет з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (КЗК), www.cpt.coe.int.
Сайт Ради Європи з гендерної рівності, www.coe.int/t/dghl/standardsetting/equality/default_en.asp.
Європейська соціальна хартія, www.coe.int/T/DGHL/Monitoring/SocialCharter.
Рамкова конвенція з питань захисту національних меншин, www.coe.int/t/dghl/monitoring/minorities.
Сайт Європейської комісії проти расизму і нетерпимості, www.coe.int/t/dghl/monitoring/ecri.  

Управління Верховного Комісара ООН з прав людини, www.ohchr.org.
Комісар ООН з прав людини, www.coe.int/t/commissioner.
Risse T., Ropp S., Sikkink K., The Power of human rights, Видавництво Кембриджського університету, 1999 р.
Forsythe, D., Human rights in International Relations, Видавництво Кембриджського університету, 2000 р. www.speaktruth.org

Hijab, Nadia, Human Rights and Human Development: Learning from Those Who Act, Довідковий матеріал Управління звітів з людського розвитку, 2000 р.