Інструкції

1.    Поясніть, що це завдання проте, як вірування змінюються з часом. Перші учасники/учасниці обговорюють вірування, які мали минулі покоління, але які зараз уже застарілі, і потім вони обговорюють свої вірування, які їх діти і онуки будуть вважати застарілими.
2.    Проведіть мозковий штурм, стосовно їх розуміння слова «віра».
3.    Тепер попросіть учасників/учасниць розбитися на малі групи по 5–6 осіб.
4.    Кожна група має обрати свого спікера для підбивання підсумків на великому шматку па­перу і коментування на засіданні.
5.    Попросіть групи продивитися твердження і вибрати з них п'ять таких, що змінилися з часу їх дідусів і з якими вони хотіли б попрацювати.
6.    По черзі беріть картки й обговорюйте вірування, які були притаманні їх дідусям щодо тверджень. Звідки вони походять? Як вони підкріплювалися? У ретроспективі: чи були вони мудрими? Чому так або чому ні?
7.    Потім спробуйте уявити, яким би було життя за часів ваших дітей і онуків і обговоріть, які б вони були. Яким би чином їх вірування відрізнялися від ваших щодо обраних тверджень? Чому б вони відрізнялися?
8.    Поверніть групи до пленарного засідання і попросіть кожну групу стисло доповісти щодо своїх висновків.

Дебрифінг та оцінка

Почніть з короткого перегляду завдання, а потім перейдіть до обговорення труднощів життя в глобалізованому світі, де вірування і цінності змінюються.

•    Чи виникли значні розбіжності в групі?
•    Як порівняти коментарі різних груп?
•    Звідки беруться наші вірування? Чи можна узагальнити, як було в минулому і чим буде відрізнятися майбутнє?
•    Чому змінюються вірування?
•    Чи є незмінні вірування? Якщо так, які і чому? Якщо ні, чому вірування змінюються?
•    Які переваги в спільному дотриманні вірувань?
•    Як обмежують нас наші вірування?
•    Що б змусило вас змінити ваші вірування?
•    Чи легко змінювати вірування? Які вірування змінити важче, а які – легше? Чому?
•    Як люди можуть захистити себе від пропаганди і хибних заяв, наприклад, зворотів по­літиків, сумнівів кліматичних скептиків або прийомів, націлених на одержання ваших грошей фіктивними організаціями?
•    Надайте приклади обмежування прав свободи думки і самовираження. Хто має вирішу­вати, якими мають бути ці обмеження?
•    Чи можете ви навести приклади порушення свободи думки, совісті і релігії у вашій гро­маді, країні, Європі і в ширшому світі?

Поради фасилітатору/фасилітаторці

Хоча учасники/учасниці працюють у маленьких групах, деякі можуть соромитися виражати свої думки стосовно певних питань. Щоб уникнути цього, потрібно так організувати роботу в маленькій групі, щоб друзі або люди, яким зручно один з одним працювали разом. Також можна для початку обговорювати менш «загрозливі» теми, а потім, зі зростанням впевненості, представляти до обговорення більш спірні питання.

Процес побудови світу, де права людини вшановуються як норма, так чи інакше означає піддавати сумніву вірування більшості людей. Таким чином, мета цієї вправи – підвести учасників/учасниць до думки, що вірування людей є лише творінням і продуктом суспільства й епохи, у яку вони живуть. Сподіваймося, що в кінці завдання учасники/учасниці будуть більш обізнані, чому вірування такі закоренілі і важко піддаються об'єктивному перегляду. Вони оцінять, що для того, щоб змінити шкідливі або застарілі вірування, потрібні освіта, представ­лення чітких фактів і добре вміння критично мислити.

Слово «віра» часто використовується з релігією, наприклад, коли люди говорять про їх «віру в Бога». Однак це вузьке розуміння, а вам потрібно впевнитися в тому, що учасники/учасниці чітко розуміють значення слова. Віра – це припустима правда. Однак все це віра. Ми створюємо вірування, щоб обґрунтувати наше розуміння навколишнього світу і таким чином, одного разу створивши це вірування, ми будемо дотримуватись його завжди. Існує безліч інформації стосовно того, що таке вірування, яким чином вони утворюються і як діють, на сайті: http://changingminds.org.

Варіації

Представте деякі з цих ідей групі в цілому, використовуючи техніку «Висловлювання». В такому випадку учасникам/учасницям не потрібно щось говорити; вони можуть слухати думки інших людей, що допоможе їм краще зрозуміти ці питання.

Пропозиції щодо виконання подальших дій

Залежно від ходу дискусії ви могли б продовжувати дослідження вірувань щодо особистих стосунків у вправі «Поговоримо про секс!» або «Віруючі».

Можливо, вам захочеться продовжити говорити про право на свободу релігії та віроспо­відання у вправі «Мечеть в Сліпівілі», яка досліджує диспут щодо будівництва нової мечеті на традиційно християнській території шляхом симуляції зборів місцевої ради.

Ідеї для вправ

Разом з друзями/подругами або однокласниками/однокласницями оберіть стереотип, що може створювати упередження або дискримінувати людей у вашій місцевості, наприклад, стерео­типи щодо гомосексуальності, використання контрацептивів, абортів, стосунки або ролі дівчини/хлопця. Запросіть неурядові організації або інші установи для розмови на цю тему, щоб ви мали більше розуміння цього питання. Потім визначе, що ви хочете зробити.

Ви можете також скласти і поставити п'єсу на обрану тему і виступити перед місцевою громадою. Запам'ятайте, що набагато легше зібрати аудиторію, якщо дата вистави збігається з одним з міжнародних або європейських пам'ятних днів.
Якщо вам зручно виконувати подібні завдання, пристосуйте цю вправу для використання під час неформальних моментів спілкування з друзями, сім'єю і колегами. Поцікавтеся їхньою думкою/переконаннями щодо деяких питань. Однак обережно, оскільки для певних людей окремі питання можуть бути дуже болісними.

Додаткова інформація

Віра – це визнання, що свідчення, ствердження або ідеї – правдиві. Люди можуть визнавати, що вірять у те, що щось правильно, з деяких причин: тому що вони бачили/були свідками або зважаючи на особистий досвід, тому що є переконливі докази для віри або тому, що вони мають переконання.

Переконання – це упевнена віра в правдивість або надійність особи, ідеї або речі. Віра – це визнання чогось правдивим, тому що влада вважає це так. Переконання може мати дуже специфічне значення в деяких релігійних контекстах.

Розуміння походження вірувань – важливий крок у сприянні культурі прав людини. Пси­хологи, які вивчають зародження вірувань і відносини між віруваннями та діями, виявили, що вірування зароджуються такими шляхами.

•    Ми схильні засвоювати вірування оточуючих в нашому дитинстві. Альберта Ейнштейна часто цитують щодо його думки стосовно здорового глузду як суміші упереджень, на­бутих до 18 років. Політичні вірування значно залежать від спільних політичних вірувань громади, у якій ми живемо. Більшість людей сповідують релігію, яку засвоїли в дитинстві.
•    Люди можуть приймати вірування харизматичних лідерів/лідерок, навіть якщо вони суперечать усім попереднім віруванням і спричиняють дії, які, безперечно, не на їх користь. У таких випадках раціоналісти/раціоналістки намагаються узгодити свою безпосередню реальність із вірою і суперечками, цей стан відомий як когнітивний дисонанс.
•    Повторення формулює вірування, як у випадку з асоціаціями вірувань, наприклад, з образами щодо сексу, кохання і іншими сильними позитивними емоціями. Це головний напрям реклами.
•    Фізична травма, особливо голови, може радикально змінити вірування людини.
Однак навіть освічені люди, добре усвідомлюючи процес зародження вірування, все ж таки сильно чіпляються за свої вірування і діють відповідно до них, навіть шкодячи своїм власним інтересам.

На святкуванні міжнародного Дня вчителя 2010 Прабхакара Шишила із Сулія Неру Мемо­ріал Колледжа, сказав, що «вчителям слід прищеплювати студентам раціональне мислення». Ви згодні?

Матеріал для розповсюдження

PDF