Праця

Порушення прав однієї людини — це порушення прав всіх людей.
Девіз, який використовується профспілками

Праця посідає важливе місце в гідному житті. Праця не тільки надає засоби до існування, але також сприяє індивідуальному розвитку та зміцнює населення і суспільство в цілому. Однак не кожна праця сприяє особистісному і професійному розвитку; тільки належна робота може забезпечити гідний спосіб життя.
Право на працю — це людський привілей, під яким найчастіше розуміють соціальні та економічні права. Розглянувши наступні параграфи, ми побачимо, що право на працю передбачає дещо більше, ніж можливість працювати.

Міжнародна організація праці

Міжнародна організація праці (МОП) була створена у 1919 році на підставі Версальського мирного договору, який поклав кінець Першій світовій війні. Належне лікування робітничого класу стало основним елементом у підтримці загального тривалого миру.
МОП стала першим спеціалізованим агентством ООН в 1946 році, і досі вона є єдиною міжурядовою організацією, в якій неурядові партнери працюють спільно з державними органами на рівних підставах. МОП — міжнародний орган, відповідальний за розробку і просування міжнародних трудових норм.

МОП підготувала низку міжнародних конвенцій, що захищають права робітничого класу, включаючи²:

Без соціальної справедливості тривалий мир неможливий.
Основний закон МОП

•   Конвенція про примусову працю, 1930 рік
•   Конвенції про свободу об’єднання та захист права на організацію, 1948 рік.
•   Конвенція про право на організацію і на ведення колективних переговорів, 1949 рік
•   Конвенція про рівну винагороду, 1951 рік.
•   Конвенція про скасування примусової праці, 1957 рік.
•   Конвенція про дискримінацію з праці і занять, 1958 рік.
•   Конвенція про мінімальний вік для працевлаштування, 1973 рік
•   Конвенція про заборону та негайні заходи щодо викорінення найгірших форм дитячої праці, 1999 рік

Чи утвердила ваша країна ці угоди МОП?

Право на працю

Право на гідну працю закріплено в низці міжнародних та регіональних договорів, у тому числі Загальній декларації прав людини, Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права, Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, Конвенції про права дитини, Конвенції Міжнародної організації праці, Європейській соціальної хартії та Хартії основних прав Європейського Союзу.

Право на працю включає в себе всі форми роботи, в тому числі оплачуваної зайнятості, підприємницької діяльності, домашньої роботи та іншої діяльності, що приносить прибуток. Під правом на працю не слід розуміти абсолютне і безумовне право на отримання роботи.³ Замість цього, право на гідну роботу має розглядатися як право кожного мати можливість заробляти на життя, маючи прийнятну посаду з відповідним прибутком, соціальним і правовим захистом. Таким чином, право на гідну працю має три правових аспекти: право працювати, право на роботу і право на відповідний соціальний захист.⁴

Якщо у вас немає роботи, чи є це порушенням вашого права на працю?

Право на працю

Без роботи все життя псується. Але коли робота без душі, життя душиться і марніє.
Альбер Камю

Право на працю означає, що наші держави мають створити соціальне, економічне і фізичне середовище, в якому всі люди мають можливість заробити собі на життя працею, яка сумісна з їхньою гідністю.

Наприклад, з метою забезпечення права на працю держави зобов’язані приймати і здійснювати національну стратегію зайнятості; реалізувати технічні та професійні програми підготовки; захищати працюючих від незаконних звільнень; створити закони, що захищають людей від будь-якої форми дискримінації щодо доступу до зайнятості.

Право на роботу

Кожна людина має право на приємні, справедливі і сприятливі умови праці, включаючи безпеку на робочому місці, справедливу оплату праці за рівноцінну працю, рівні можливості, нормовані години праці і відпочинку, а також на колективну організацію та укладання угод. Отже, право на гідну працю передбачає заборону на примусову працю, працю дітей та подібні до рабства умови праці.

Адекватний соціальний захист

Право на гідну працю також означає, що наші держави зобов’язані створити добре продумані і адекватні механізми соціального захисту для осіб, які постраждали від політичної або економічної кризи, і тому не можуть отримувати регулярну зайнятість.⁵

Право на працю в Європейській соціальній хартії Ради Європи

Позбавлені важливої роботи, чоловіки і жінки втрачають причину свого існування.
Федір Достоєвський

Європейська соціальна хартія була прийнята в 1961 році і переглянута в 1996 році. Права, гарантовані Хартією, відносяться до всіх осіб в їх повсякденному житті, у тому числі й права на працю: заборона примусової і дитячої праці, захист працюючих віком від 15 до 18 років; право заробляти собі на життя вільно обраною працею; економічна та соціальна політика, спрямована на забезпечення повної зайнятості; справедливі умови праці; захист від сексуального та психологічного переслідування; свобода створювати профспілки і проведення колективних переговорів; захист в разі звільнення, право на страйк; право на роботу для людей з інвалідністю.

Європейський соціальна хартія на практиці

Міжнародна комісія юристів (Міжнародний Суд ООН) проти Португалії (1/ 1998)
Міжнародна комісія юристів заявила, що Португалія порушила статтю 7(1) (вимога щодо того, що мінімальний вік для прийому на роботу становить 15 років) Європейської соціальної хартії, не контролюючи належним чином працю дітей. Вона стверджувала, що велика кількість дітей віком до 15 років працювали незаконно в багатьох економічних секторах і вони працювали в небезпечних умовах праці. Португальський уряд оскаржив цифри і стверджував, що про неоплачену діяльність в сім’ї в статті 7 не йдеться. У 1999 році Європейський комітет соціальних прав визнав порушення Португалією статті 7 і підтвердив, що заборона на роботу дітей молодше 15 також відноситься до дітей, які працюють в сімейному бізнесі.

Конфедерація незалежних профспілок Болгарії, Конфедерація праці «Подкрепа» і Європейська конфедерація профспілок проти Болгарії (32/2005)
У позові стверджувалося, що болгарське законодавство обмежує право на страйк в секторах охорони здоров’я, енергетики та зв’язку, а також для державних службовців та працівників залізничного транспорту, таким чином, це не відповідає переглянутій Європейській соціальній хартії. Європейський комітет соціальних прав людини виявив, що обмеження болгарського закону права на страйк в залізничному секторі і дозволу держслужбовцям брати участь тільки в символічних акціях, які закон визначає як страйки, а також забороняючи їм колективно не працювати, являє собою порушення Хартії.⁶

Хартія основних прав Європейського Союзу

Коли Хартія основних прав Європейського Союзу стала юридично обов’язковою у грудні 2009, Європейський Союз (ЄС) набув юрисдикції над багатьма аспектами зайнятості і соціального життя, які раніше вважалися обов’язком національних урядів.⁷
Право на працю забезпечується Хартією, стаття 15 якої говорить: «1. Кожна людина має право займатися роботою і продовжувати вільно обраний або прийнятий рід занять; 2. Кожен громадянин Союзу має право вільно шукати роботу, працювати, здійснювати право встановлення та надання послуг в будь-якій з країн-членів».
Крім того, права солідарності, закріплені в Хартії, включають право трудящих на отримання інформації та консультації, право на ведення колективних переговорів і дій, право на доступ до розміщення послуг, захист у разі необґрунтованого звільнення, справедливі і заслужені умови праці і заборону дитячої праці та захисту молодих людей на роботі.

Зайнятість та молодь

Треба працювати і ризикувати, якщо хочеш дійсно жити.
Вінсент Ван Гог

Мати роботу означає набагато більше, ніж отримувати кошти, щоб прогодувати себе. Це також інструмент для життєвого досвіду. У процесі роботи людина (особливо молода) розвиває багато навичок, від основних технічних навичок і до особистих навичок.
Безробіття і погані умови праці є частиною складних взаємозалежних проблем, які створюють перешкоди для повноцінного розвитку людей і збереження притаманної для них гідності. Деякі приклади цих наслідків включають нездатність безробітних дозволити собі відповідні умови проживання для себе і своїх утриманців, можливості створення великої кількості робочих місць «чорного ринку», що послаблює захищеність робітників/робітниць і їх здатність захищати свої права, а також необхідність для великої системи соціального забезпечення, яка буде створена з метою надання допомоги безробітним.

«Покоління інтернів»

Інформація, яку надає Європейський молодіжний форум. Результати опитування можна дізнатись на: http://bit.ly/internsrevealedresults

У 2011 році Європейський молодіжний форум продемонстрував загальноєвропейський погляд щодо життя інтернів по всій Європі, щоб дізнатися, чому останнє покоління молодих людей, здається, стало «поколінням інтернів». Опитування показує, що стажування стало нормою для європейської молоді, яка бажає здолати бар’єр роботи. Дані демонструють продовження використання стажерів як заміни робітників, що мають повну зайнятість і праця яких оплачується. Поширена практика щодо того, щоб кандидати на оплачувані робочі місця пройшли кілька стажувань, перш ніж стати ліквідними, здається, веде до «втраченого покоління» робітників, які ніколи не будуть в змозі повністю увійти на широкий та вибагливий ринок праці.
Один стажер, який пройшов у цілому чотири стажування, розповів про свій досвід: «Роботодавці знають, що вони можуть піти, не заплативши стажерам, тому що випускники «потребують» досвіду, і роботодавці очікують, що хтось, починаючи роботу на початковому рівні, має все знати вже в перший день». Така цитата показує, що тепер необхідно обов’язково пройти стажування, перед тим, як вийти на ринок праці, але дехто побоюється, що стажування можуть перетворитися на самостійний субринок праці, де дешева (навіть безкоштовна) праця є не тільки прийнятною, але й бажаною для тих, хто її використовує.

Перехід від школи до роботи є важливим етапом для молодих людей для їх особистісного та професійного розвитку і єдиним, який має вплив на все подальше життя. Наслідки безробіття у молодому віці можуть бути серйозними. Безробіття серед молоді часто асоціюється з соціальними і медичними проблемами, такими як насильство, злочинність, самогубства та зловживання алкоголем і наркотиками.

Ви вже мали першу оплачувану роботу?

Рівень безробіття серед молоді частіше вищий, ніж серед дорослих. Ця відмінність може бути значною або не дуже залежно від конкретної ситуації в країні.
Існують різні причини високого рівня безробіття серед молоді. Наприклад, в Європі це, зазвичай, молоді люди, які працюють за тимчасовими контрактами або які потрапили в цикл неоплачуваного і тривалого стажування.⁸ Іншими причинами високого безробіття серед молоді можуть бути технічні та організаційні зміни, які створили попит на більш кваліфікованих фахівців, створили перевагу наймання більш досвідчених працівників/працівниць і криза ринку праці, яка призвела до того, що існує менше робочих місць і, отже, більше безробітних. Глобалізація і делокалізація виробництва в деяких секторах збільшили нестачу робочих місць в галузях, де праця представляє велику частку від загальних витрат. Галузь виробництва одягу та текстильної промисловості, шкіри та взуття, суднобудування та основної металургійної промисловості належать до тих, де люди втратили найбільше робочих місць в Європі за останні два десятиріччя.⁹

Втрачене покоління?

Молоді люди представлені надмірно серед тих, хто має тимчасові контракти і хто частіше за інших працює у важких умовах. За даними МОП (Міжнародної організації праці), «проблема особливо гостро стоїть у країнах з високим рівнем доходу, де необхідно запобігти появі «втраченого покоління» молоді, трудові перспективи якої значно погіршилися в результаті глобальної кризи».¹⁰
У 2011 році рівень безробіття в Європі досягнув рекордних показників і викликав масові демонстрації і протести молоді. У червні того ж року один з п’яти людей у віці від 16 до 24 років був безробітним у Великобританії і приголомшливі 44,3% молоді були безробітними в Іспанії, більше, ніж будь-де в Європі. У Греції рівень безробіття серед молоді склав 36%, 27,8% — в Португалії та 31,5% — в Ірландії.¹¹

За оцінками, у 2011 році в Європейському Союзі було 7,5 млн молодих людей, які не працювали, не вчилися і не проходили підготовку.

Робота молоді може відігравати важливу роль у боротьбі з безробіттям серед молоді. Неформальна освіта і програми, зокрема ті, які реалізовуються молодіжними організаціями та центрами для молоді, можуть допомогти молодим людям розвинути необхідні навички, щоб отримати нормальну роботу, і вони довели свою ефективність для молодих людей, які брали в них участь. Інші організації підтримують молодіжне підприємництво, а деякі навіть фінансують малі проєкти, щоб допомогти молодим людям побудувати майбутнє для себе через самостійну зайнятість.

Європейська конфедерація молодих підприємців прагне поліпшення економічної і соціальної ефективності в молодому підприємництві в Європі (www.yes.be)

Європейський молодіжний форум продовжує працювати над проблемою зайнятості як над одним з пріоритетних напрямків через аналіз ситуації у сфері зайнятості, зміцнення стратегічних партнерств та розробку політичних вимог, які підтримують становище молодих людей на ринку праці. Відповідно до Форуму поліпшення інтеграції на ринку праці молодих людей має розумітися як колективна відповідальність, яка вимагає рівного залучення суб’єктів, таких як органи державної влади, соціальні партнери та молодіжні організації.¹²

Дитяча праця

МОП визначає дитячу працю як «роботу, яка позбавляє дітей їхнього дитинства, їхнього потенціалу і їхньої гідності, і що є шкідливим для їх фізичного і розумового розвитку.
Це стосується роботи, яка є розумово, фізично, соціально та морально небезпечною і шкідливою для дітей і перешкоджає отриманню освіти через:

•   позбавлення їх можливості відвідувати школу;
•   примушення їх покинути передчасно школу, або
•   вимагання від них спробувати об’єднати відвідування школи з надмірно тривалою і важкою роботою.¹³

У 2010 році МОП оцінила, що було 215 мільйонів дітей у всьому світі, які були залучені до дитячої праці. Дитяча праця є неприйнятною через низку причин. По-перше, вона залучає дітей, які занадто молоді і які мають бути в школі. По-друге, навіть коли діти правомірно здобувають дозвіл для прийому на роботу, тому що вони проходять за мінімальними віковими критеріями, часто робота, яку вони виконують, є невідповідною для особи, яка не досягла 18-річного віку. По-третє, діти часто страждають від найгірших форм дитячої праці, таких як рабство, проституція, участь у збройних конфліктах, а також іншої роботи, яка може завдати шкоди їхньому здоров’ю, безпеці і моралі.¹⁴

Які види робіт виконують діти у вашій місцевості?

Міжнародна організація праці вже давно присвятила свою діяльність ліквідації дитячої праці і для цього вона має низку рекомендацій і конвенцій. Є дві основні конвенції, які конкретно стосуються дитячої праці:
Конвенція МОП про найгірші форми дитячої праці (1999 року) вступила в силу в 2000 році. Станом на червень 2010 року 172 країни ратифікували цю конвенцію. Конвенція визначає найгірші форми дитячої праці, такі як:

•   Всі види рабства, в тому числі продаж і торгівля дітьми; примусова праця, щоб погасити заборгованості; будь-який інший тип примусової праці, в тому числі з використанням дітей у війні та збройному конфлікті.
•   Будь-яка діяльність, яка сексуально експлуатує дітей, така як проституція, порнографія або порнографічні виступи.
•   Будь-яка участь в незаконній діяльності, особливо виробництво або збут наркотиків.
•   Будь-яка робота, яка може завдати шкоди здоров’ю, безпеці або добробуту дітей (так звані «небезпечні види робіт»).¹⁵

Конвенція МОП про мінімальний вік (1973) підкреслює обов’язок «продовжувати національну політику, спрямовану на забезпечення ефективного скасування праці дітей й поступове підвищення мінімального віку для прийому на роботу до рівня, який відповідає найповнішому фізичному та розумовому розвитку молоді».

Профспілки, які працюють для робітників

Ніхто не може стати талановитим самостійно.
Бог дає талант; робота перетворює талант у генія.
Анна Павлова

Профспілки є асоціаціями працюючих (є також об’єднаннями роботодавців) і їх основною метою є представляти інтереси найманих працівників/працівниць роботодавцям. Право створювати і вступати в профспілки, а також право на ведення колективних переговорів — це широко визнані права людини.

Історію профспілок можна простежити з XVIII століття, коли промислова революція змушувала жінок, дітей, селянство та мігрантів/мігранток працювати як робоча сила у великій кількості і нових видах зайнятості. Права працюючих, безсумнівно, поступово покращувалися. І профспілки зіграли вирішальну роль у цьому процесі.

Міжнародний день трудящих — 1 травня

Свято Першого травня вшановує історичну боротьбу трудящих в усьому світі. Перше травня народилося з боротьби за восьмигодинний робочий день в той час, коли робітники були змушені працювати 10, 12 і 14 годин на добу. Перші дні травня 1886 року були відзначені страйками і демонстраціями в Сполучених Штатах.
Свято Першого травня швидко стало щорічною подією. У всьому світі робітники в більшості країн відзначали День трудящих Першого травня. Свято Першого травня вперше відзначили в Росії, Бразилії та Ірландії в 1891 році.

Роль профспілок була і є різноманітною по всій Європі. У деяких країнах, де існував тоталітарний режим, профспілки контролювалися та створювались органами державної влади та політичною елітою, і перетворювались на інструмент для їх жорстоких режимів. В результаті цієї історичної реальності багато людей сьогодні, як і раніше, скептично ставляться до ролі, яку можуть відігравати профспілки, і лише нещодавно трудящі цих країн почали визнавати позитивну роль профспілок у боротьбі за захист своїх прав. Інші відмінності існують по всій Європі, особливо це стосується ролі та організації профспілок. У більшості країн профспілки об’єднані в конфедерації.

Солідарність

Солідарність була національним профспілковим рухом, який охопив всю Польщу протягом 1980-х. Рух було ініційовано 14 грудня 1970 року, коли робітники суднобудівної промисловості вирішили протестувати, а їх марш від суднобудівного заводу до центру Гданська був жорстоко придушений поліцією. Влітку 1980-го багато страйків показали, що рух Солідарність пустив коріння як рушійна сила соціально-демократичних змін. Кількість членів Солідарності перевищила дев’ять мільйонів. Репресивна політика уряду стала очевидною, коли влада заборонила Солідарність, яка, таким чином, була змушена працювати приховано декілька років.

Міжнародна робоча солідарність за права людини

Я хочу, щоб ви знали, що ми стоїмо з вами, як ви стояли з нами. Я хочу, щоб ви знали, що ніяка сила не може сумніватися у волі народу, коли він вірить у свої права. Коли він підвищує свій голос гучно і ясно, і бореться проти експлуатації.
Камал Аббас, генеральний координатор незалежного єгипетського Центру профспілок та робітничих послуг з повідомлення солідарності для американських робітників; 20 лютого 2011 року

Відіграючи роль в боротьбі за поліпшення умов праці, профспілки відігравали (і продовжують відігравати) ключову роль у формуванні суспільних рухів і впливу соціальних змін. У 1963 році, коли режим апартеїду був ще при владі, данські портові працівники відмовилися розвантажувати корабель з Південної Африки. Так само зробили робітники в Швеції, Сан-Франциско та Ліверпуля, які на знак солідарності з пригнобленими відмовилися розвантажувати товари з Південної Африки.
У 2009 році південноафриканські портові працівники оголосили про своє рішення не розвантажувати корабель з Ізраїлю.¹⁶Так само зробила Асоціація шведських портових працівників,¹⁷ які вирішили блокувати всі ізраїльські кораблі до та з Ізраїлю протягом дев’яти днів на знак протесту проти нападу Ізраїлю проти «флотилії свободи» і блокади окупованого сектора Гази.

Залякування та антипрофспілкові переслідування

Міжнародна конференція профспілок (МКП) у своєму щорічному огляді підтвердила, що профспілкових активістів вбивали в 2009 році, більшість вбивств мала місце в Латинській Америці. На додаток до вбивств, тисячі робітників об’єднались із засудженням нездорових умов праці, вимагали заробітну платню, протестували проти недостатніх заходів щодо вирішення світової фінансово-економічної кризи, їх атакували, арештовували і затримували.¹⁸

Робота навчить вас, як це зробити.
Естонське прислів’я

Відповідно до інформації МКП в Європі, незважаючи на існування законів, що захищають права спілок, об’єднання працюючих все-таки зіштовхуються з репресивними тактиками робітників, такими як переведення, обкладання податком заробітної платні, звільнення, переслідування та маніпуляції.¹⁹

Чи безпечно брати участь у профспілці у вашій країні?

Корпорація дискримінує профспілкових працівників/працівниць

МКП повідомила у 2009 році, що трудящі підприємства Nestle Water Coolers Service в Домодєдово, Москва, створили профспілку для вирішення проблеми зниження заробітної платні і погіршення умов праці. Керівництво корпорації відреагувало, почавши антипрофспілкову кампанію: почали розподіляти роботу дискримінаційним чином, щоб члени/членкині профспілки не змогли завершити свої завдання в робочий час.²⁰

Молодь і членство в профспілках

Ви можете приєднатися до Міжнародної конфедерації профспілок (МКП) або Європейської конфедерації профспілок (ЄКП) на Facebook чи слідкувати за ними на Twitter @ituc та @etuc

Профспілки докладають значних зусиль для збільшення серед їх членства молоді. Багато осіб розробляють програму дій, яка враховує потреби і реалії молодих робітників, а також створюються відповідні структури для забезпечення активної участі молодих трудящих у спілках. Участь молоді у профспілковому русі має важливе значення для вирішення питань безробіття серед молоді.
Комітет Європейської конфедерації профспілок молодіпредставляє молодих працівників/працівниць у конфедерації. Комітет у справах молоді забезпечує, щоб перспективи для молоді були включені в різні напрямки політики і враховувалися позиції з питань, що хвилюють молодь на роботі. Через неофіційні освітні заходи, такі як навчальні сесії, конференції, семінари та кампанії, Комітет ЄКП вживає заходів для дотримання прав людини молодих трудящих по всій Європі.

Операція Вілле

У 2009 році молоді профспілкові активісти у Фінляндії вирішили привернути увагу до проблеми безробіття серед молоді з використанням соціальних мереж в Інтернеті. Вони обрали випадок 26-річної Вілле Курту, яка була безробітна протягом чотирьох місяців. За кілька днів до початку операції сторінка Facebook під назвою «Операція Вілле» мала декілька сотень членів, які вносили свої ідеї та пропозиції щодо пошуку роботи для Вілле.
У день операції активісти сформували «патрулювання» і пішли на вулиці, щоб допомогти знайти роботу для Вілле. Навіть фінський міністр праці прийшов побажати удачі в операції. На додаток до цього ведучий молодіжної радіостанції підхопив цю історію і передавав про хід подій година за годиною. До кінця дня операція була завершена: Вілле знайшла роботу.²¹