Інтерв'ю Голови Офісу Ради Європи в Україні Мачея Янчака для Mind.ua  

Офіс Ради Європи в Україні офіційно розпочав свою роботу 2006 року. Співпрацю України з РЄ акцентовано на нагальних внутрішніх реформах. Зокрема, забезпеченні виконання Україною рішень ЄСПЛ, питаннях боротьби з корупцією і посиленні незалежності суддів, а також на зміцненні демократичного управління та реформах місцевого самоврядування, у тому числі децентралізації.

Торік було затверджено План дій Ради Європи для України «Стійкість, відновлення та відбудова» на 2023– 2026 роки із загальним бюджетом приблизно 50 млн євро. А нещодавно, на початку червня, у Києві відбулося вже друге засідання Керівного комітету Плану дій, представники якого засвідчили успішне його виконання минулого року. Зокрема, це стосується питань ухвалення й впровадження законодавства щодо процедури відбору та призначення суддів Конституційного Суду України; посилення боротьби з корупцією і відмиванням коштів; впровадження процедур перевірки доброчесності кандидатів у члени Вищої ради юстиції та відбір кандидатів до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; завершення реформи законодавчої бази для нацменшин і створення ефективних механізмів її реалізації тощо. Подібні плани дій реалізуються з 2005 року – це стратегічні програмні документи, метою яких є підтримка України у виконанні своїх зобов’язань як держави – члена РЄ та сприяння імплементації Угоди про асоціацію з ЄС.  

Mind поспілкувався з очільником Офісу Ради Європи в Україні Мачеєм Янчаком про функціонування української філії офісу Реєстру збитків, завданих агресією рф, і притягнення країни-агресорки до відповідальності, а також про роль РЄ у наближенні України до євростандартів – зокрема, реалізацію низки відповідних проєктів РЄ у судовій сфері, галузі місцевого самоврядування тощо.     

Про відкриття у Києві офісу Реєстру збитків та його функціонування

–  Наприкінці березня (завдяки участі Офісу Ради Європи) у Києві відкрили офіс Реєстру збитків, завданих російською агресією. Які результати перших місяців роботи (у тому числі з українськими органами влади)? Які обсяги збитків уже обраховано / зафіксовано та які критерії обрахунків? 

– Перш за все слід пам’ятати про торішній травневий саміт у Рейк’явіку, головним досягненням якого було створення Реєстру збитків, завданих російською агресією в Україні. Але ще до проведення цього саміту на Генасамблеї ООН було ухвалено резолюцію про створення такого реєстру збитків як кроку до потенційної компенсації за збитки від агресії рф у майбутньому. Тобто спочатку була резолюція Генасамблеї ООН, а потім Рекʼявікський саміт. Створений Реєстр завданих збитків опирається на розширену часткову угоду, яка передбачає, що інші стейкхолдери та зацікавлені сторони можуть долучатися до фінансування цього механізму.

Відкриття київського офісу Реєстру збитків відбулося 22 березня 2024 року в нашому Офісі, у присутності Генсека РЄ Марії Пейчинович-Бурич, міністра юстиції Дениса Малюськи та голови Комітету міністрів РЄ Домінік Гаслер. Київський офіс є частиною структури РЄ в Україні, але це відокремлений підрозділ, який має свого очільника – це Ганна Христова. Основний офіс Реєстру збитків розташований у Гаазі (Нідерланди), його виконавчим директором є українець Маркіян Ключковський.

З 2 квітня 2024 року був запущений процес подачі заяв, щоб заявники могли подаватися на процедуру відшкодування. Але зараз заявники можуть подавати свої заяви лише в категорії А3.1, яка стосується пошкодження / руйнування житлового нерухомого майна. З часом з’явиться змога подаватися і в інших категоріях.

Зараз уже працює офіційний сайт і сторінка в соцмережах Реєстру збитків – англійською та українською мовами. На сьогодні до реєстру вже подано понад 2000 заявок, але збитки за ними ще не обраховано. Ми співпрацюємо з українськими органами влади (Офісом Генпрокурора, що відіграє основну роль у зібранні доказової бази, Мінʼюстом, Міністерством ТОТ, місцевими органами влади) і партнерами, щоб сприяти більшій обізнаності українців стосовно наявності такого реєстру.       

– А чи немає ризиків, що зібрана інформація з цього реєстру може залишитися звичайною базою даних?

– Хочу акцентувати, що сам факт створення офісу Реєстру збитків – це лише перший крок. Далі має бути ефективне й реальне формування компенсаційних механізмів подальшого процесу. І щоб цей процес був якомога ефективнішим, потрібне залучення не лише самої РЄ, а й країн-членів, інших учасників, аби створити дієвий механізм компенсації.

У Раді Європи, зокрема в Парламентській Асамблеї РЄ (ПАРЄ), здійснено важливі кроки, щоб заохотити якомога більше країн-членів і міжнародну спільноту долучатися до процесу компенсації. Зокрема, 18 квітня відбулося пленарне засідання ПАРЄ у Страсбурзі, де було рекомендовано вилучення заморожених російських активів, які мають бути спрямовані на посилення позицій України та притягнення до відповідальності рф. І зараз здійснюються кроки задля створення ефективного компенсаційного механізму, але слід усвідомлювати всю складність цього процесу.

У Раді Європи є Парламентська Асамблея, яка об’єднує членів національних парламентів, також є Комітет міністрів – і будь-яке рішення має бути затверджене цими органами. Тому дуже важливо продовжувати шукати підтримку та схвалення міжнародної спільноти. І зараз вдалий момент, щоб реалізувати це, адже сьогодні дедалі більше країн світу усвідомлюють важливість підтримки України та відповідальності тих, хто скоїв злочини. Але потрібно розуміти, що процес значно ширший, і тому надважливо залучати міжнародну спільноту загалом.   

Про компенсаційні механізми щодо притягнення рф до відповідальності    

– Наприкінці березня заступник міністра юстиції Ірина Мудра мала зустріч із генсеком РЄ Марією Пейчинович-Бурич. Метою було обговорення роботи зі створення компенсаційного механізму з притягнення до відповідальності рф, можливості передачі заморожених російських активів на відновлення України, а також перспектив заснування Компенсаційної комісії та Компенсаційного фонду. Чи є вже по цих опціях перші зрушення і який вигляд на практиці матиме «компенсаційний механізм», а також які терміни створення Компенсаційної комісії і фонду? 

– Як я вже зазначив, наразі тривають намагання у Страсбурзі продовжувати просувати питання притягнення росії до відповідальності. Але існує ширший контекст, бо все зосереджено не лише на РЄ. І тому я не називав би жодних конкретних часових термінів щодо створення «компенсаційного механізму», передачі заморожених російських активів і заснування Компенсаційної комісії та Компенсаційного фонду – наразі це занадто передчасно.

Коли і чи будуть вони загалом створені, якщо так – тоді будуть визначені терміни і про це заявить генсек РЄ. Можливим джерелом Компенсаційного фонду можуть стати заморожені російські активи, але я не можу оцінити, чи покриють ці суми завдані збитки, бо це за межами повноважень Офісу РЄ в Україні. Зокрема, ПАРЄ прийняла резолюцію, де зазначено мільярди доларів на відбудову України, але я не можу сказати, які реальні кошти буде виділено.

Проте є важливі елементи, які варто розглянути в контексті притягнення до відповідальності за скоєні злочини – це, зокрема, створення спеціального трибуналу щодо агресії проти України. 10 квітня Комітет міністрів РЄ надав дозвіл на підготовку відповідного документа, щоб генсек РЄ проводила консультації з відповідними акторами, країнами-членами й звітувала стосовно проведених консультацій і прогресу. Після цього була резолюція Комітету ПАРЄ на підтримку створення трибуналу як важливого елементу для переслідування за злочини агресії – і вони були визнані найтяжчими міжнародними злочинами.

Тобто РЄ намагається зробити все, що в її силах – у рамках мандату й спроможностей. І звісно, до цього процесу долучається офіс Реєстру збитків та Офіс РЄ в Україні.         

– На початку квітня єврокомісар з юстиції Дідьє Рейндерс у коментарі DW повідомив, що трибунал стосовно Путіна, ймовірно, буде створено до кінця 2024 року: «Розглядаються два варіанти. Міжнародний трибунал на основі багатосторонньої угоди або ж спрощене рішення – на основі двосторонньої угоди між Україною та Радою Європи». Як вважаєте, який варіант є життєспроможним? І як оцінюєте реальні шанси путіна опинитися на лаві підсудних: за яких умов і коли саме?   

– Це питання не належить до мандату Офісу РЄ в Україні. Ми функціонуємо згідно з Планом дій РЄ для України «Стійкість, відновлення та відбудова» на 2023–2026 роки. Проте 23 травня Комітет з юридичних питань і прав людини ПАРЄ ухвалив проєкт резолюції , де наголошується, що найоптимальніше й найреалістичніше мати угоду між РЄ та Україною. І на думку Комітету ПАРЄ, це стосуватиметься саме двосторонньої угоди, яка буде підкріплюватися розширеною частковою угодою (на зразок того, як це відбувається з Реєстром збитків).

Щодо путіна, то я не залучений у процеси створення спецтрибуналу й можливого засудження. Та сподіваюсь, що створення цього органу станеться якнайшвидше й він ефективно функціонуватиме (відповідно до всієї серйозності й масштабності злочинів, які скоює росія). Але не буду заглядати в майбутнє чи давати якісь передбачення, бо це за межами мого мандату.    

Про те, як Рада Європи допомагає Україні на шляху до членства в ЄС

– Попри війну Україна не відступає від своїх європейських прагнень. Як РЄ сприяє прогресу й шансам України здобути членство в ЄС? 

– На момент, коли я прибув в Україну – у вересні 2023 року, в роботі нашого Офісу було приблизно 20 проєктів. На сьогодні ця цифра становить вже 37 проєктів, яка прямо пропорційно відображає потреби України, у тому числі пов’язані з євроінтеграцією. Тобто ми відповідаємо на запити українських партнерів.

Якщо говорити більш конкретно – ми допомагаємо українській судовій системі (проєкт РЄ «Підтримка судової влади України в умовах війни та післявоєнного періоду») і підтримуємо реформи в цій сфері. Зокрема, продовжує свою роботу Вища рада правосуддя і Вища кваліфікаційна комісія суддів, які проводять відбір на посади суддів. Дуже важливо, щоб згадані інституції продовжували своє ефективне функціонування, бо це є важливим кроком у напрямку євроінтеграції.

Інший напрямок – демократичне врядування (зокрема, децентралізація, яка також дотична до нашої діяльності в Україні). Реформа з децентралізації є надзвичайно важливою, і цю думку поділяють безліч європейських експертів.

І це одне з наймасштабніших досягнень у європейських країнах. І для того, щоб втілити цю реформу в життя в українських реаліях, ми надаємо консультації уряду Україну, Верховній Раді, місцевим органам влади. Проте через запровадження воєнного стану в країні ми фіксуємо деякі прояви рецентралізації.

Але попри це продовжуємо зусилля у напрямку децентралізації (коли це стане можливим), щоб результат цієї реформи був на благо українців. Зокрема, проводимо «діалоги високого рівня». Наступний їх раунд відбудеться у липні, і парламентарі зможуть долучатися до дискусії щодо продовження реформи.

Інший приклад демократичного врядування стосується виборів. Ми часто чуємо від наших українських партнерів і знаємо, що, згідно із законодавством України, вибори не можуть проводитися в умовах воєнного стану. Проте, коли його скасують, слід бути готовим до проведення демократичних і сучасних виборів. Саме тому ми наразі сприяємо такій готовності: співпрацюємо з експертами, парламентом.

– Ви розповіли, як допомагаєте Україні наблизитися до ЄС. А яких успіхів на сьогодні ми вже досягли на шляху вступу до ЄС (зокрема, у законодавстві)? Наприклад, голова Консультативної місії ЄС в Україні Рольф Холмбо стверджує, що «Показник відповідності українського законодавства законодавству ЄС поки що технічно дорівнює 0%».

– Я тут передам привіт своєму колезі з Консультативної місії ЄС… Але не буду висловлюватися стосовно будь-яких показників / індикаторів. Проте ми співпрацюємо з Консультативною місією ЄС, зокрема, для досягнення єдиної мети.

Ми в Раді Європи маємо свою роль, і вона полягає не в озвученні певних оцінок чи наданні висновків. Зокрема, працюємо на основі трьох засадничих принципів: встановлюємо стандарти, які відображаються в наших документах (Стамбульська конвенція, Конвенція з прав людини тощо); забезпечуємо моніторинг (але цим займається не наш Офіс, а спеціальні органи – на кшталт Експертного комітету, що моніторить імплементацію Стамбульської конвенції); проводимо технічну співпрацю з органами влади на місцях.

Про успіхи та прогалини в поліпшенні судової системи

– Ви згадали про Конвенцію з прав людини. А чи є прогрес у поліпшенні судової системи, що демонструє Україна в межах нагляду за виконанням рішень ЄСПЛ (попри наявні системно-структурні проблеми й виклики, пов’язані з війною)?

– Загалом всюди у світі є певні недоліки та проблеми щодо забезпечення прав людини. З ними треба справлятися покроково, залучаючи всіх можливих стейкхолдерів – парламент, уряд, громадянське суспільство. Тільки так можливе ефективне вирішення. І я хотів би звернути увагу на імплементацію Україною Конвенції з прав людини, бо тут є видимий прогрес.

На розгляді в Європейському суді з прав людини є багато справ щодо України – зокрема, Комітет міністрів РЄ відстежує реалізацію таких судових рішень і закриває відповідні процедури, коли досягнута імплементація ухвал.

Наприклад, у 2022 році Комітет міністрів РЄ завершив наглядові процедури щодо 67 ухвал суду й визнав значні досягнення України. А 2023 року вже було завершено 75 таких процедур. Тобто Україна демонструє виконання своїх зобов’язань у цій ніші, і ці приклади відображають об’єктивні показники (наскільки це можливо у воєнних реаліях). Отже, Україна досягає прогресу на шляху до реалізації вищих стандартів. Проте існують систематичні проблеми, які все ще потребують розв’язання, і ми комунікуємо їх – зокрема, під час візитів представників РЄ до України.

Якщо говорити про проблеми, то вони стосуються, наприклад, термінів невиконання винесених судами рішень. Зокрема, це стосується тих справ, де Україна як держава є боржником. Є ціла низка подібних справ, наприклад, справи Іванова, Жовнер/Бурмич проти України. До речі, це системні питання, які відображаються в багатьох невирішених справах. Звісно, через повномасштабне вторгнення цей процес ускладнюється, але ми все одно вказуємо нашим українським партерам на прогалини, аби повністю виконати рішення ЄСПЛ.

Інший виклик для України полягає у тривалості розгляду кримінальних і цивільних проваджень у судах. Це комплексна проблема, яка безпосередньо впливає на процес функціонування судової системи. Наразі існує низка незакритих вакансій на посади суддів, а саме близько 2000. І це є причиною тривалої процедури розгляду проваджень – до двох років. Це проблема, яка вимагає розуміння причин такої ситуації та негайного її вирішення. І Рада Європи активно працює у цьому напрямку.

– Якщо ми вже говоримо про нашу судову систему, то як ви прокоментуєте гучне викриття НАБУ торік тепер уже ексголови Верховного Суду Всеволода Князєва на хабарі у $2,7 млн? І, зокрема, той факт, що ВАКС у 7 разів зменшив йому суму виходу під заставу – до 18 млн грн, згодом зі справи зникла стаття про «організовану злочинну групу»» (НАБУ нібито не знайшло доказів), а нещодавно з нього зняли й електронний браслет – буцімто через значні перебої з електроенергією і негативним впливом на здоров’я підсудного…  Чи це не знущання із судової системи?

– Дійсно, ми надаємо підтримку у питаннях функціонування судової системи, співпрацюємо з Верховним Судом України, організовуємо різні тренінги й конференції. Проте я не даватиму будь-які коментарі стосовно ухвал, винесених українською судовою системою.

– І все ж, сам прецедент справи Князєва – це «зрада» чи «перемога» для України, як модно зараз говорити?

– Я чув про цей випадок зі ЗМІ, але не можу детально коментувати. Проте не скажу, що випадок викриття корупції є перемогою для України. Звісно, це не сприяє більшій довірі з боку суспільства до судової системи. Хоча слід бачити значно ширшу картинку й робити певні кроки для підняття цієї довіри. І зазначу, що сприйняття людьми судової системи не обов’язково дорівнює фактичному її функціонуванню. Звичайно, це пов’язані між собою речі, але є певні причини, які можуть впливати на думку в суспільстві щодо судової влади.

Наразі триває процес побудови ефективної судової системи, й Україна вже досягла значного прогресу. Але при цьому ще багато чого слід виконати в майбутньому, і до цього потрібен системний підхід. Саме тому ми допомагаємо нашим українським партнерам досягати системного результату в багатьох контекстах. Також не можна сказати, що історія з Князєвим – це невдача функціонування судової системи.

Звісно, будуть кроки назад і певні відступи, тому в майбутньому потрібно загалом вдосконалювати систему та створити її так, щоб вона активно функціонувала. А також просувати на посаду в цій системі правильних людей і усувати тих, хто не справляється з функціоналом. Але нам навряд чи вдасться досягнути такої судової системи, де абсолютно не буде неналежних і нечесних працівників. Проте слід прагнути до такого функціонування системи, яка б усувала подібні перепони. Адже судова система є основою демократичного врядування в державі.  

Про просування в реформі децентралізації

– У другій половині травня відбулося засідання Наглядової ради Програми РЄ «Децентралізація і місцеве самоврядування» за підсумками 2023 року. Над якими питаннями працювали протягом цього періоду (наскільки вдалося удосконалити законодавчу базу у сфері багаторівневого врядування до євростандартів), на чому ще слід сфокусуватися і які бачите виклики (зокрема, у переході від військових до цивільних адміністрацій і розподілі повноважень органами державної влади та місцевого самоврядування)? 

– Я хотів би наголосити на важливому моменті, що стосується реалізації проєкту «Посилення доброго демократичного врядування і стійкості в Україні». Зараз Україна перебуває у тяжких умовах війни, але попри повномасштабну агресію реформа децентралізації і питання децентралізації продовжують бути на порядку денному РЄ і наших українських партнерів.

У першій частині нашої розмови я вже акцентував, що в умовах повномасштабної війни відбувається певна рецентралізація, яка є зрозумілою і, можливо, виправданою. Але при цьому ми намагаємося повторювати нашим партнерам, що вона має бути пропорційною відповідно до обґрунтованих цілей і обмеженою в часі – щоб громадськість розуміла, з яких причин вона відбувається і коли завершиться.

І, на думку РЄ, важливим документом тут є Хартія стосовно місцевого самоврядування. І важливо уникнути ситуації, коли призначені державою посадові особи матимуть у своєму підпорядкуванні обраних представників місцевого самоврядування.

Одним із пунктів обговорення Наглядової ради Програми РЄ «Децентралізація і місцеве самоврядування» були конкретні досягнення за останні місяці. І тут варто згадати новий закон щодо державної служби на місцевому рівні, прийнятий 2 травня 2023 року. Втім він не може набрати сили, оскільки триває війна. Але головне, що його вже прийнято, і він буде готовий до імплементації з моменту скасування воєнного стану. Багато рекомендацій РЄ були включені в остаточну версію цього закону, і це важливий елемент забезпечення багаторівневого врядування в Україні.

Назву ще один позитивний приклад – це законопроєкт про публічні консультації, який був доопрацьований 2023 року відповідно до висновку РЄ, і в ньому було враховано 90% усіх наших рекомендацій. Звичайно, ми ще чекаємо остаточного прийняття цього законопроєкту і сподіваємося, що це стане значним внеском РЄ у питання демократичного врядування в Україні.

Нещодавно також прийнято два важливих законопроєкти: №6401(щодо прозорості), він уже був підписаний Зеленським, і №7283 (стосовно місцевого демократичного врядування). І враховуючи ці позитивні результати, очевидно, що Україні потрібні подальші структурні реформи, а головне – чітке бачення реалізації демократичного й багаторівневого врядування. І це теж буде важливим кроком на шляху до євроінтеграції.

Ми співпрацюємо з Верховною Радою і місцевими органами влади, зокрема у форматі діалогу на високому рівні. Наступний раунд такого діалогу планується у липні, у Страсбурзі. Він стосуватиметься відновлення місцевого самоврядування та розподілу повноважень між органами державної влади й місцевого самоврядування, а також питання переходу від військових до цивільних адміністрацій. З нашого погляду, це дуже важливі питання, і вони вважаються такими серед наших партнерів – українських центральних органів влади й місцевого самоврядування.

ТЕТЯНА ОМЕЛЬЧЕНКО | © Фото: Олександр Задніпряний/Mind