Проєкт Ради Європи «Молодь за демократію в Україні» переклав українською мовою посібник «Не судіть за обкладинкою!» для тих, хто організовує Живу бібліотеку.

Першу в історії Живу бібліотеку (данською – Menneske Biblioteket) було організовано в Данії 2000 року на фестивалі в Роскілле. Початкова ідея належить данській молодіжній громадській організації під назвою «Зупини насильство» (данською – Foreningen Stop Volden), її було втілено в межах заходів фестивалю. Жива бібліотека стала частиною програм Ради Європи у 2003 році, поштовхом до її включення слугувало усвідомлення того, що права людини не можна захищати лише за допомогою юридичних текстів. Перше видання посібника  «Не судіть за обкладинкою:посібник для тих, хто організовує Живу бібліотеку» було опубліковано у 2005 році.

«Із поширенням у світі концепція Живої бібліотеки все одно продовжувала реагувати на локалізовані контексти, зберігаючи водночас початкову мету – кинути виклик стереотипам, стигмі, упередженням і дискримінації», - йдеться у Посібнику.

Аби дослідити практичність методу Живої бібліотеки для молодіжної роботи в Україні, Проєкт поговорив з Юлією Єлфімовою, національною консультанткою проєкту Ради Європи «Молодь за демократію в Україні», членкинею  міжнародної мережі «Молоді посли миру», молодіжною працівницею ГО «Центр євроініціатив».

Що це – Жива бібліотека?

«Жива бібліотека» - це простір подолання упереджень та дискримінації через спілкування, вільний від дискримінації, де кожна історія важлива. «Тут «книга» - реальна людина, а «читання» - спілкування віч-на-віч.»

Скажіть, де та коли Ви вперше познайомились з методологією Живої бібліотеки?

Не пам’ятаю точно, але здається, що на одному із заходів, який проводився Молодіжним департаментом Ради Європи в одному з молодіжних центрів.

Чому Ви почали використовувати цю методологію у вашій роботі з молодими людьми?

Ця методологія дуже доступна та допомагає через пряму комунікацію формувати емпатію до людини, яка розповідає свою історію, задати відкриті та відверті запитання тут і зараз, які тебе турбують, а головне поспілкуватись з тими, кого молоді люди можливо не зустрічають кожен день, або якщо і зустрічають, то їх або не помічають або мають сформоване упереджене ставлення. Це простір, де можна отримати цей досвід у безпечному середовищі, спілкуючись з конкретною людиною.

Які теми ви намагаєтесь розкрити через організацію Живих бібліотек?

Теми змінювались відповідно до того, які тригери виникали у суспільстві стосовно тієї чи іншої групи населення. Але завжди це про права людини, історії людей, які є маргіналізованими або дискримінованими у суспільстві, або тих, хто активно захищають права людей або працюють з тими, хто зазнає дискримінації.

Як учасники та учасниці ваших Живих бібліотек сприймали такий формат заходів?

Вперше публічний захід «Живої бібліотеки» ми організували у 2014 році. І ми запросили в ролі «книги» вимушено переміщену особу, людину, яка переїхала до нашого міста із західної України, військових, які служили у той час в АТО, католицьку монахиню, студента з Африки, людину з інвалідністю. На цю бібліотеку прийшло понад 60 читачів різного віку. До і після заходу ми робили опитування спрямоване на визначення та зміну ставлення, а під час заходу учасники-учасниці могли написати свої враження на «німій стіні». Враження були неймовірні та був також запит продовжувати організовувати живі бібліотеки. Хоча слово «бібліотека» трохи відлякує молодих людей.

Які переваги використання методології Живої бібліотеки для протидії дискримінації у роботі з молодими людьми?

Жива бібліотека створює простір для спілкування з тими, хто зазнає дискримінації  у суспільстві, та безпосередній досвід роботи з власними стереотипами та упередженнями. Це той досвід, який молоді люди отримають тут і зараз, розмовляючи безпосередньо з конкретною людиною і цей досвід є неоціненний. Це допомагає прибрати бар’єри, які існують у суспільстві, а також дає можливість тим, хто часто є не почутим та не включеним, бути почутим та включеним.

Чи може, на Ваш погляд, методологія Живої бібліотеки допомогти у реалізації  у молодіжній політиці та молодіжній роботі Національної стратегії  із створення безбар’єрного простору в Україні  на період до 2030?

Звичайно. Це один із тих форматів, який сам по собі є простором недискримінації та безбар’єрності на практиці. Організовуючи Живі бібліотеки ми створюємо діалог між різними представниками у суспільстві та включаємо тих, хто є виключений.

На що треба звернути увагу,  з вашого досвіду,  до та під час проведення Живої бібліотеки?

Підбирайте каталог «книг» з точки зору того, хто зазнає дискримінації у суспільстві. Важливим є проведення підготовки для «бібліотекарів» та «книжок», ознайомлення всіх «читачів» та «книги» з правилами живої бібліотеки. Проведення опитувань до та після живої бібліотеки або будь-який інший інструмент, який допоможе відслідкувати зміну або не зміну ставлення. Важливим є також організація рефлексійного кола для «книг», бо для них це теж цінний досвід. Кількість «читачів», які можуть спілкуватись з однією «книгою» має бути не більше 6 людей.  Якщо більше, то атмосфера спілкування буде зовсім іншою. Важливо, щоби люди свідомо обирали собі людину, з якою вони хочуть поспілкуватись. Для цього ми робимо анонс «книг» і з короткою анотацією про кожну/кожного. 

Ваші побажання та поради тим, хто хоче вперше спробувати організувати Живу бібліотеку з молодими людьми

Використовуйте посібник з організації живих бібліотек там є дуже чіткі інструкції як організувати Живу бібліотеку різних форматів - від заходу у школі до фестивального формату. Для нас він був дуже корисним.

Нагадаємо, що Посібник для тих, хто організовує Живу бібліотеку «Не судіть за обкладинкою!» можна завантажити за посиланням: https://rm.coe.int/-/1680a458ad