Венеція, 6 грудня 2019 р. - Щоб мовне питання не стало джерелом міжнаціональної напруженості в Україні, надзвичайно важливим є досягнення відповідного балансу в мовній політиці. Влада поки що не спромоглася цього зробити, навіть у нещодавньому Законі про державну мову. Це ключова конклюзія нового висновку, прийнятого сьогодні експертним органом з питань конституційного права Ради Європи, Венеційською комісією.
Експерти визнають, що мовна політика є надзвичайно складним, чутливим та заполітизованим питанням в Україні, особливо в умовах триваючого конфлікту з Росією. Зважаючи на особливе місце російської мови в Україні, а також на утиски української мови в минулому, Венеційська комісія повною мірою розуміє необхідність сприяння використанню української мови як державної. Тому те, що Закон про державну мову передбачає для цього позитивні заходи, зобов’язуючи державу надати кожному громадянину України можливість оволодіти мовою через освітню систему, організовувати безкоштовні мовні курси та сприяти доступу до кінофільмів та інших культурних продуктів українською мовою, заслуговує високої оцінки.
Венеційська комісія також вітає те, що Закон про державну мову у кількох сферах передбачає використання мов меншин паралельно з державною мовою, посилаючись на очікуваний Закон про меншини. Однак Закон про меншини ще не підготовлений, хоча його слід було підготувати одночасно із Законом про державну мову для забезпечення необхідного балансу від самого початку. Експерти Ради Європи закликають Україну без зайвих затримок підготувати Закон про меншини та, до прийняття цього Закону, розглянути можливість перенесення виконання положень Закону про державну мову, які вже діють.
Владі пропонується переглянути Закон про державну мову та підготувати Закон про меншини у співпраці із усіма зацікавленими сторонами, особливо з представниками національних меншин та корінних народів. Зокрема, Венеційська комісія рекомендує переглянути положення Закону, що передбачають розрізнене ставлення до мов корінних народів, мов національних меншин, які є офіційними мовами ЄС, та мов національних меншин, які не є офіційними мовами ЄС. Будь-яка різниця у поводженні з цими мовами повинна базуватися на об'єктивному та логічному обґрунтуванні, чого наразі не відбувається. Наприклад, перехідний період впровадження положень Закону про освіту, які є об’єктом сильної критики, було продовжено з 1 вересня 2020 року до 1 вересня 2023 року, але лише для студентів, рідна мова яких є мовою ЄС, але не студентів з іншими рідними мовами, включаючи російську. Комісія рекомендує продовжити цей період для всіх національних меншин та корінних народів.
Крім того, владі слід розглянути можливість скасування механізму подання скарг та санкцій, встановленого Законом, або принаймні обмеження його використання лише у публічній сфері та в самих крайніх випадках. Якщо механізм все ж таки має бути збережений, положення про санкції не повинні застосовуватися до прийняття Закону про меншини та перегляду Закону про державну мову.
Статтю, яка встановлює відповідальність за навмисне спотворення української мови в офіційних документах та текстах, також слід вилучити. Венеційська комісія пропонує законодавчому органу знизити квотні вимоги до контенту українською мовою, встановлені Законом про державну мову на теле- та радіо-мовниках. Крім того, Комісія зазначає, що фізичним особам слід дозволити використовувати мову меншин для спілкування між собою, в тому числі, у громадських місцях, коли їх бачать і чують інші; надати можливість розповсюдження матеріалів передвиборчої агітації іншими мовами, окрім української, що не повинно обмежуватися районами компактного проживання меншин; Закон повинен передбачати чіткі винятки щодо використання інших мов, окрім української, в надзвичайних ситуаціях (наприклад, у спілкуванні з рятувальними службами, такими як поліція, пожежники, персонал лікарні, тощо); вимоги, щодо друку засобів масової інформації мовою меншин з одночасним друком версії українською мовою, повинні бути скасовані; положення про те, що всі географічні назви та топоніми мають бути виключно українською мовою, а також інші положення Закону повинні бути переглянуті.
