Поширення освіти з прав людини серед різних культур та мов за допомогою КОМПАСу

Досвід першого видання КОМПАСу показав, що достатньо написати один посібник для всієї Європи. Різні мови та різні культури є не перешкодами, а, навпаки, джерелами поширення нашої праці. Права людини стосуються кожного, оскільки всі люди мають почуття власної гідності, яка може бути принижена, що в цілому є порушенням наших прав. Крім того, права людини є загальними та базуються на міжнародних правових нормах, таких як Загальна декларація прав людини. Із цього випливає, що цілі та принципи освіти з прав людини притаманні кожному суспільству, навіть якщо практика такої освіти завжди залежить від певних обставин.

Європа сама по собі є досить різноманітною. По всьому континенту спілкуються понад 200 мовами. У межах європейських кордонів можна відшукати будь-яке віросповідання. Цей континент асоціюється зі створенням демократії і водночас – з найгіршим прикладом фашизму і тоталітаризму, який коли-небудь бачив світ. Голокост, колоніалізм та рабство залишили значний відбиток на минулому Європи, але, незважаючи на це, вона і далі зберігає достатньо ядерної зброї для знищення людства по всій планеті. Проте вона щорічно проводить церемонії із вручення Нобелівських премій та заснувала Суд з прав людини, який був схвалений усім світом.

На сьогодні Європа налічує багато держав, які на момент створення Ради Європи в 1949 році навіть не існували та кордони яких протягом останніх століть залишилися незмінними. Але деякі, через збройні конфлікти у прикордонних зонах, змінюються і дотепер. У зв'язку з цим багато людей в Європі щодня стикаються з жорстокістю та конфліктами, у той час як інші живуть у мирі, безпеці та процвітанні.

У кожній європейській країні є мільйонери та мільйони тих, хто перебуває на межі бідності. Фактор різноманітності існує не тільки всередині країни, але й між самими цими людьми. Працюючи вчителем/вчителькою в одному регіоні Європи, ви зможете отримувати в день більшу заробітну плату, ніж ваш колега/ваша колежанка з іншого регіону за місяць. Або ж, ставши вчителем/вчителькою в іншому регіоні, ви можете не отримати заробітної плати в кінці місяця взагалі. А що ж із учнівством? Кількість років базової освіти коливається від 9 на Кіпрі та у Швейцарії до 13 в Бельгії та Нідерландах. Коли діти залишають навчання в школі, їхні шанси отримати роботу знижуються. Так само, як і можливість реалізувати свої соціальні права та стати незалежною людиною. Згідно з даними Євростату, безробіття молоді може коливатись від 7,6 % в Нідерландах до 44,5 % в Іспаніії або 43,8 % у Латвії.⁷

Соціальне, культурне та політичне регулювання освіти з прав людини є оригінальним для окремих країн та суспільств; таким чином, деталізований підхід, зміст і методи мають змінюватися, на відміну від основних принципів та цілей.

Освіта з прав людини в різних навчальних закладах

Досвід першого видання показав, що КОМПАС широко використовується не тільки в молодіжних та неурядових організаціях, але і в школах, бізнесі та в державних центрах професійно-технічного навчання. Тобто КОМПАС використовується особами різної вікової категорії та у різних навчальних закладах.

Першочергово нашою основною метою було застосування КОМПАСу соціальними працівниками в установах, які використовують підхід неформальної освіти. Наприклад, позашкільних клубах, спортивних гуртках, спілках церковної молоді, студентських профкомах, асоціаціях з прав людини та організаціях з молодіжного обміну. У цих закладах організація самого навчання має цілісний підхід, оскільки вони орієнтуються на особистий та соціальний розвиток молоді, удосконалюють її знання, навички та соціальні відносини.

Однак КОМПАС також використовують у базових навчальних закладах, таких як школи, коледжі та університети, де увага зосереджена на отриманні знань, а не на розвитку навичок та соціальних відносин. На сьогодні багато вчителів/вчительок знаходять можливість застосування КОМПАСу в рамках історії, географії, мови та суспільствознавства, і в майбутньому освіта з прав людини буде включатися до навчальних планів. Навчання персоналу, наприклад, підготовка викладачів/ викладачок, менеджерів/менеджерок, державних посадових осіб та співробітників/співробітниць судових органів, перебуває десь між формальним і неформальним навчанням, але і тут викладачі/викладачки знаходять можливість застосування КОМПАСу як для навчання з прав людини в цілому, так і для вирішення питань рівних можливостей та расизму в установі.
КОМПАС був акредитований в ролі офіційного джерела навчання в шкільній системі деяких країн. Усвідомлюючи важливість упровадження освіти з прав людини для дітей молодшого віку, молодіжний сектор Ради Європи розробив КОМПАСІТО – посібник з навчання прав людини для дітей. Як випливає з назви, КОМПАСІТО ґрунтується на підходах та методології КОМПАСу і призначений для дітей віком від 7 до 13 років.

Люди застосовують і вивчають права людини по-різному, і, хоча в кожній вправі КОМПАСу пропонуються свої методи та засоби навчання й усі вони є по-своєму цікавими, важливо пам'ятати, що кінцевою метою має бути: що учасники/учасниці зможуть дізнатися і як вони зможуть це використати. Деякі з пропозицій стосовно «закріплення» вивченого матеріалу включають спілкування із сім'єю, друзями/подругами або запис на різні носії. Це два способи, за допомогою яких КОМПАС можна також використовувати в неформальній освіті.

Підходи до формальної освіти, особливо методи і роль, яку відіграють вчителі у кожній країні, є різними. Так само, як і можливість такого навчання у формі молодіжних гуртків та організацій, їх філософія та діяльність різні в різних країнах. Однак існують певні структурні відмінності між формальним і неформальним сектором, які можуть бути узагальнені.

Інформальна освіта

Інформальна освіта – це постійний процес навчання, оскільки кожен індивід набуває певних навичок, цінностей та знань у своєму власному середовищі та з повсякденного досвіду. Люди навчаються у сім'ї та від сусідів/сусідок, на ринку, у бібліотеці, на художніх виставках, на роботі, через гру, читання або спортивні вправи. Засоби масової інформації, п'єси і фільми, музика і пісні, телевізійні дебати і документальні фільми також є вкрай важливим середовищем для неформальної освіти. Навчання, яке проводиться таким чином, часто є незапланованим та неструктурованим.

Формальна освіта

Формальна освіта – це структурована система, яка в основному впроваджується зі школи (а в деяких країнах і з дитячого садочка) до університету та включає в себе спеціалізовані програми професійної і технічної підготовки. Формальна освіта часто містить систему оцінки знань та навиків учнів, базуючись на навчальній програмі, яка може бути більш-менш адаптована до індивідуальних потреб і особливостей людини. Формальна освіта зазвичай веде до визнання та сертифікації.

Неформальна освіта

Неформальна освіта – це заплановані, структуровані програми та процеси особистого і соціального навчання для молоді, спрямовані на розвиток цілого ряду навичок та компетенцій поза базовою освітою. Неформальна освіта проводиться в таких місцях, як молодіжні організації, суспільні групи, спортивні та драматичні гуртки, де молодь збирається разом, щоб здійснювати різні проєкти, брати участь в іграх, вести обговорення, ходити в походи, займатися музикою або авторським мистецтвом. Досягнен­ня неформальної освіти, як правило, важко сертифікувати, навіть якщо її суспільне визнання зростає. Неформальна освіта також має бути:

• добровільною; 
• доступною для кожного;
• організованим процесом з навчальними цілями;
• заснованою на участі;
• особистісно-орієнтованою;
• про навчання життєвим навичкам і підготовку до активної громадянської позиції;
• заснованою на індивідуальному та груповому навчанні з колективним підходом;
• цілісною та зорієнтованою на процес;
• заснованою на досвіді та діяльності;
• організованою на основі потреб учасників.

Формальна, неформальна й інформальна освіта є взаємодоповнювальними елементами постійного процесу навчання. Ми хочемо ще раз підкреслити, що особливості КОМПАСу можуть застосовуватися в різноманітних контекстах, у формальній або менш формальній обстановці, як на постійній, так і на тимчасовій основі. Важливо також зазначити, що на практиці авторський колектив КОМПАСу, як правило, схиляється до неформальної освіти як до потенційно більш сприятливого середовища для навчання прав людини (а також через те, що метою розробки КОМПАСу була робота з молоддю). Стосовно шкіл та коледжів зазначимо, що тут освіта з прав людини не може розглядатися як щось ізольоване в окремих класах; навпаки, вона повинна поширюватися в усіх школах та спільнотах. Наприклад, демократичне управління навчальними закладами є виміром, який – і це відомо всім – відіграє важливу роль у процесі навчання прав людини (і його авторитету)⁸.

У цьому посібнику ви знайдете інформацію та найрізноманітніші питання, що стосуються прав людини, а також понад 60 вправ для впровадження освіти з прав людини для молоді. Це не просто вправи, а великий розділ, присвячений методології з прав людини, який описує способи використання вправ у різних ситуаціях, їх адаптацію і розвиток. Є також інформація та рекомендації про допомогу молодим людям щодо вирішення питань, що торкаються їх інтересів, та «застосування вправ» (Розділ 3).

Педагогічні основи освіти з прав людини у КОМПАСі

Недостатньо лише знати про права людини, люди мають також розвивати навички та ставлення, щоб спільно діяти у сфері захисту прав людини; кожна людина повинна задіювати свій розум, серце та руки для досягнення особистих і соціальних змін, необхід­них для створення глобальної культури прав людини.

Цілісне навчання

Питання захисту прав стосуються всієї людини (її тіла, розуму і душі) протягом усьо­го її життя від народження до смерті. Людина живе у світі, де все взаємопов'язане; освіта з прав людини включає в себе цілісний підхід до навчання. Цілісне навчан­ня сприяє розвитку людини в цілому, її інтелектуального, емоційного, соціального, фізичного, художнього, творчого та духовного потенціалу. Цілісне навчання також передбачає проведення навчання в соціальному контексті, що охоплює повсякден­ний досвід, та, як наслідок, частково включається до базових предметів шкільної програми.

Цілісний підхід також означає те, що ми прагнемо направляти та залучати пізна­вальні, практичні і поведінкові аспекти навчання, тобто не тільки самі предмети ви­вчення, але і способи застосування своїх знань у ставленні або поведінці, а також те, як діяти з прав людини, поодинці або з іншими.

Диференційоване навчання також належить до цілісного. Освітні вправи КОМ­ПАСу призначені для звернення до широкого діапазону стилів навчання, для різних рівнів інтелекту, у когнітивних і афективних галузях.

Необмежене навчання

Необмежене навчання побудоване таким чином, що множинні / комплексні відпо­віді на питання є не тільки можливими, але й очікуваними. Учасники/учасниці керу­ються не тільки однією визначеною «правильною» відповіддю, тому що життя не є чорно-білим і невизаченість – це реальність світу, у якому ми живемо. Необмежене навчання породжує впевненість у собі, для висловлення своїх думок та критично­го мислення. Це має важливе значення для освіти з прав людини, оскільки питання прав людини неминуче призводить до різних думок і непорозумінь; отже, досить важливо, щоб учасники/учасниці навчалися разом, але щоб і в кожного/кожної була можливість не погоджуватися з іншими, робити інші висновки або мати відмінні точ­ки зору.

З'ясування цінностей

Учасникам/учасницям надається можливість визначити, з'ясувати і висловити власні переконання і цінності та в безпечних рамках сперечатися з іншими людьми, базую­чись на гідності кожної людини, свободі думки і слова, а також повазі до переконань інших.

Участь

Участь молоді в освіті з прав людини означає, що молодь бере участь у прийнятті рі­шень про те, що і як вони збираються дізнатися про права людини. Завдяки співучасті молодь розвиває різні навички, у тому числі прийняття рішень, вміння слухати, спів­чуття і поваги до інших, відповідальність за свої рішення та дії.

Таким чином, освіта з прав людини дає молодим людям змогу вирішувати, коли, яким чином і які теми вони хотіли б опрацювати. Це означає, що фасилітатор/фасилітаторка або вчитель/вчителька відіграє роль ведучого/ведучої, керівника/керівниці, друга/подруги або наставника/наставниці, але аж ніяк не інструктора/інструкторки, який дає знання або приймає рішення та контролює те, що і як повинно бути вивчене.

Вправи цього посібника вимагають активного залучення учасників/учасниць; не­обхідно завжди займатися чимось, але аж ніяк не можна сидіти склавши руки і бути пасивним спостерігачем/спостерігачкою. У цьому розумінні методологія багато в чому завдячує роботі Аугусто Боаль та інших засновників соціальної освіти з роз­витку усвідомленості та формування свідомості. Якщо учні чи учасники/учасниці бе­руть участь у навчанні неповною мірою, краще відкласти або зупинити його та запи­тати їх про причини такого ставлення. Це теж є складовою освіти з прав людини.

Участь вимагає сприятливого середовища, яке допомагає учасникам брати на себе відповідальність за діяльність і процеси, до яких вони залучені. Досить важ­ливо бути відкритим і чесним з учасниками/учасницями. Краще одразу ж оголосити певні обмеження, ніж маніпулювати ситуацією або імітувати участь.

Спільне навчання

Навчитися шанувати інших і працювати разом - ось одна з основних цілей освіти в га­лузі прав людини. У спільному підході люди навчаються в процесі взаємодії, досяга­ючи результатів, які є вигідними як для них самих, так і для всіх учасників/учасниць групи. Спільне навчання сприяє кращим досягненням і високій продуктивності, та більш турботливим та поступливим стосункам, вищій соціальній компетентності та почуттю власної гідності. На відміну від того, що відбувається тоді, коли навчання структурується на засадах конкурентності. Така освіта, як правило, базується на влас­них інтересах, неповазі до інших людей і самовпевненості переможців, у той час як переможені часто стають демотивованими та втрачають самоповагу.

Навчання, основане на досвіді (навчання через досвід)

Навчання через досвід є наріжним каменем освіти з прав людини, тому що не мож­на навчити основних навичок і цінностей прав людини, таких як спілкування, кри­тичне мислення, захист своїх інтересів, толерантність і повага; усе це треба отримати з досвідом.

Знання про права людини є важливими, але лише цього недостатньо. Необхідно, щоб молодь мала значно більше та глибше розуміння того, як права людини розви­ваються разом з людськими потребами та чому вони мають бути захищені. Напри­клад, молодь, яка ніколи не зазнавала расової дискримінації, гадає, що це питання її не стосується. З точки зору прав людини це положення не є прийнятним; люди в усьому світі відповідають за захист прав інших людей.

У КОМПАСІ ми допомагаємо набути досвіду шляхом проведення таких вправ, як рольові ігри і тематичні дослідження, щоб ставити учасникам/учасницям різні пи­тання стосовно існуючих проблем та того, як боротися з ними. Проте самого по собі досвіду ще недостатньо. Щоб отримати досвід, важливо мати розуміння того, що ста­лося, робити висновки та постійно застосовувати нові знання на практиці: без докла­дання зусиль ви не зможете дізнатися нічого нового.

Цикл навчання на основі досвіду Девіда Колба

У 1984 році Девід Колб опублікував роботу «Навчання на основі досвіду: досвід як джерело навчання та розвитку». Його теорія припускає, що в процесі навчання існують чотири фази.

Усі вправи КОМПАСу побудовано на цій моделі. Існує певний досвід (запланова­на подія / стимул / вправи, такі як рольові ігри), згідно з яким проводиться дебрифінг (фаза 2) та оцінка (фаза 3). Кожна вправа включає в себе пропозиції щодо питань дебрифінгу та дискусії, щоб допомогти учасникам/учасницям осмислити те, що ста­лося, як вони себе почували і як отриманий досвід порівнюється з тим, що вони вже знають, та з їх ставленням до широкого світу. Врешті-решт, усі переходять до фази 4, яка базується на використанні своїх знань на практиці. У КОМПАСі ми висловлюємо пропозиції щодо подальшої діяльності, у тому числі, як молодь може використати свої знання в процесі діяльності та принести користь своїй громаді. Важливо розумі­ти те, що ці чотири фази є найважливішою складовою усього навчального процесу; люди не отримають розуміння користі такого навчання, якщо вони не будуть його використовувати. Проведення лише однієї вправи КОМПАСу (фаза 1) без проход­ження інших фаз нічим не краще за порушення прав людини!

Дехто може бути стурбований/стурбована таким прагненням до соціальних змін та вважати, що залучення до вправ може завести занадто далеко. Але вони не мають так думати. Працююючи в освіті з прав людини, ми прагнемо надихнути молоде покоління, прищепити йому стурбованість стосовно захисту прав людини та дати йому можливість діяти там, коли і де це необхідно.

Можливо, зараз необхідно уточнити, як саме ми використовуємо термін «вправа» у КОМПАСі. Ми застосовуємо його в контексті стимулу, способу або події, яка про­ходить у фазі 1 циклу навчання, та у сенсі «всієї діяльності», яка має на меті охопити всі чотири фази навчального процесу. На практиці потрібно чітко визначити кон­текст, у якому використовується термін, чи йдеться про метод або комплекс методів з аналізу та оцінки, прийняття рішень та подальших стадій.

Орієнтованість на учня/ученицю

Освіта з прав людини має дуже чітку мету: забезпечення навчання про, для та через права людини. Хоча знання та навички в галузі прав людини є частиною освіти, у центрі цього процесу перебуває учень/учень, або учасник/учасниця. Важливим є не те, що бажає донести тренер/тренерка або вчитель/вчителька, а саме зміст («Сьогодні ми зібралися, щоб поспілкуватися на тему смертної кари»). Для учня/учениці учасника/учасниці, який/яка перебуває в центрі навчального процесу, дійсно має важливе значення те, що він/вона вивчив/вивчила або відчув/відчула, що є прийнятним для нього/неї (або неприйнятним взагалі, що також важливо відзначити), таким чином, більш імовірним є те, що цьому буде надано практичне значення. Орієнтованість на учасника/учасницю має також багато інших принципів і наслідків, у тому числі відкритість тих, хто проводить вправу для регулювання змісту та рівня роботи з учасниками/учасницями; цей процес у КОМПАСі ми позначили таким чином: «почи­нати там, де є люди».

Освіта з прав людини, процес і результат

Ключові освітні напрями, які використовують у КОМПАСі, а саме: колективне навчання, участь і навчання через досвід – поєднано у вправах, їх обговоренні та подальших діях, і все це з метою створити процес, який:

• починається з того, що вже відомо людям, з їх поглядів та досвіду, і саме на цій підставі створює їм умови для подальшого пошуку і спільного винаходження та розробки нових ідей і досвіду (навчання про права людини);
• надихає молодих людей до участі в дискусіях, бажання вчитися один в одного, дізнатися якомога більше (навчання через права людини);
• підтримує людей у перетворенні їх знань на прості, проте ефективні дії, що демонструють їх неприйняття несправедливості, нерівності і порушень прав людини (навчання для прав людини).

Щоб бути ефективними викладачами/викладачками, практики з освіти з прав людини мають завжди пам'ятати: права людини роблять молодь грамотною, навіть якщо вона вирішила залишатися неактивною. Насправді не існує різниці між отриманням освіти з прав людини як процесом та як результатом; завдяки участі у вправах молодь стає єдиним цілим, коли процес і зміст, метод і результати є взаємозалежними, як у вислові, що його приписують Махатмі Ганді: «Не існує шляху до миру, мир – це і є сам шлях».

Тому, коли ми, авторський колектив цього посібника, намагаємося описати особливі риси культури прав людини, ми також намагаємося перерахувати знання, навички та погляди, притаманні особі, освіченій у правах людини. Ці компетенції далі служать основою для розробки наших завдань для вправ.

У загальних рисах ми описуємо результат освіти з прав людини в таких категоріях знань та розуміння, навичок і ставлення:

• обізнаність і розуміння питань прав людини, щоб усі могли розпізнати порушення прав людини: вивчення того, що таке «права людини», як їх можна захищати в країні, які державні органи відповідають за їх захист; які міжнародні інструменти застосовуються, які права можуть вимагати слухачі/слухачки курсу / молодь (навчання про права людини);
• навички та можливість боротися і захищати свої права та права інших людей, а саме: підвищення рівня інформованості, захист і пропаганда, відчуття можливості звернутися до відповідних органів влади або преси (навчання для прав людини) тощо;
• повага до прав інших людей, завдяки чому люди намагаються не порушувати прав інших, а слухачі/слухачки курсу живуть, дотримуючись цінностей прав людини; так званий «горизонтальний вимір» прав людини, що застосовується до міжлюдських відносин, а не лише до відносин між людьми та державними установами («вертикальний вимір»). Такі відносини можуть проявлятися в родинному колі, між однолітками, у школі чи молодіжній організації або у молодіжному клубі (навчання через права людини.

Постановка завдань відповідно до компетенції 

Проголошення загальних цілей корисне, проте, щоб бути ефективними викладачами/ викладачками прав людини, ми маємо бути більш конкретними в наших цілях, і чітко заявити, які саме компетенції ми хотіли б розвинути у молоді, з якою ми працюємо. Ми маємо запитати себе: які знання необхідні для молоді, щоб отримати більш глибоке розуміння питань прав людини? Які навички та погляди необхідні, щоб допомогти їм захистити права людини? Відповіді допоможуть нам точніше описати наші цілі. Наведені нижче параметри було визначено у процесі створення КОМПАСу та практики освіти з прав людини з молоддю в європейських країнах. Вони становлять основу для вправ у посібнику.

Знання та розуміння

• Такі ключові концепції, як: свобода, справедливість, рівність, людська гідність, відсутність дискримінації, демократія, універсальність, права, обов'язки, взає­мозалежність і солідарність.
• Думка про те, що права людини створюють умови для поведінки в рамках переговорів і домовленостей у родині, школі, суспільстві і взагалі у світі.
• Роль прав людини, їх направленість у минуле та майбутнє в особистому житті, житті суспільства та інших людей у всьому світі.
• Різниця та взаємозв'язок між громадянськими / політичними та соціальними / економічними правами.
• Місцеві, національні, міжнародні органи, неурядові організації, приватні особи, які працюють заради підтримки та захисту прав людини.
• Різні погляди на права людини та досвід різних суспільств і різноманітних груп в одному суспільстві, різноманітні джерела права – у тому числі релігійні, моральні та юридичні.
• Основні соціальні зміни, історичні події та причини, які призвели до визнання прав людини.
• Права, визнані у більшості міжнародних документів, які існують для здійснення захисту прав людини, а саме: Загальна декларація прав людини ООН, Конвенція ООН про права дитини, Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод.
• Права людини, що оберігаються їх національними або державними конституціями та законами й органами, відповідальними за їх моніторинг на національному рівні.

Навички

• Активне слухання та спілкування: вміння слухати інші точки зору, захищати особисті права та права інших людей.
• Критичне мислення: вміння знаходити відповідну інформацію, критично оцінювати факти, остерігатися упереджень та необ'єктивності, виявляти форми маніпулювання, приймати рішення на основі мотивованих суджень.
• Вміння співпрацювати і позитивно вирішувати конфлікти.
• Вміння брати участь і організовувати соціальні групи.
• Вміння розпізнавати порушення прав людини.
• Сприяння та захист прав людини як на місцевому рівні, так і в усьому світі.

Ставлення, погляди та цінності

• Відповідальність за свої дії, прагнення особистого розвитку та соціальних змін.
• Допитливість, об’єктивність і повага до відмінностей.
• Емпатія та солідарність з іншими, прагнення підтримувати тих, чиї права людини перебувають під загрозою.
• Почуття людської гідності, самоповаги та поваги до інших, незалежно від соціальних, культурних, мовних або релігійних відмінностей.
• Почуття справедливості, бажання працювати на користь ідеалів фундаментальних прав людини, рівності і поваги до відмінностей.

Освіта з прав людини та інші навчальні сфери

Права людини впливають на кожен аспект нашого життя - як локально, так і глобально. Якщо ми розглянемо Загальну декларацію прав людини ООН, то побачимо, що сьогодні майже кожна світова проблема - бідність, забруднення довкілля, кліматичні зміни, економічна нерівність, СНІД, недостатня можливість отримання освіти, расизм і війни – містить порушення прав людини.

Важко сказати, яка з цих несправедливих речей більш або менш важлива за іншу. Точка зору змінюється залежно від вашого місцезнаходження й особистого статусу. Насправді ці проблеми настільки взаємопов'язані, що, зачепивши одну з них, перед вами постане ще одна або навіть декілька інших. Права людини неподільні, взаємозалежні та взаємопов'язані, і неможливо вибрати, які саме права людини слід визнати та поважати.

Ці проблеми перебувають у сфері інтересів не лише викладачів/викладачок з прав людини; вони також стосуються всіх осіб, зайнятих у справі сприяння миру та справедливості в усьому світі, там, де повага та рівність є нормою. Якщо дехто називає своєю роботою, наприклад, освіту з розвитку людини, виховання в дусі миру, освіту щодо розумного використання ресурсів або виховання громадянськості, ми всі працюємо із взаємозалежними і взаємопов'язаними питаннями, і КОМПАС має що запропонувати кожному та кожній з нас. Права людини насправді дуже різноманітні, і трапляються вони набагато частіше, ніж ми собі уявляємо! Часто, особливо в роботі з молоддю, ми звертаємось до почуття відповідальності і гідності цих молодих людей і не обов'язково називаємо це освітою з прав людини.

Освіта для демократичного громадянства

У Хартії Ради Європи з освіти для демократичного громадянства й освіти з прав людини зазначено: «Освіта для демократичного громадянства і освіта з прав людини тісно взаємопов'язані і взаємно доповнюють одна одну. Вони відрізняються за тематикою і обсягом, але не завданнями і практикою. Освіта для демократичного громадянства зосереджується в основному на демократичному праві і обов'язках та активній участі щодо цивільних, політичних, соціальних, економічних, правових і культурних сфер життя суспільства, в той час як освіта з прав людини пов'язана з більш широким спектром прав людини та основних свобод в кожному аспекті життя людей.

До програми з освіти для демократичного громадянства включені теми про політику та державний уряд, правову систему, засоби масової інформації, мультикультуралізм та рівні можливості. КОМПАС пропонує безліч пов'язаних з цим видів вправ за темами: «Демократія», «Громадянство та участь», «Засоби масової інформації», «Фундаментальні права людини», «Дискримінація та нетолерантність» і «Гендер». 

Ці теми КОМПАСу також можуть бути корисними для державних і неурядових організацій, які займаються освітою для демократичного громадянства серед мігрантів/мігранток і біженців/біженок, які потребують підготовки перш ніж стати юридично та соціально визнаними громадянами/громадянками країни.

Персональне та соціальне виховання

Багато країн мають форму виховання, що розглядає роль особистості в суспільстві та допомагає підготувати молодих людей до викликів, які постають перед ними. Таке виховання може дублювати питання громадянськості, проте воно також включає аспекти приватного життя, що стосуються відпочинку, наприклад, спорт, клуби та спілки, музика, мистецтво або інші форми культури. Права людини є складовою частиною такого виховання у двох центральних напрямах, оскільки: по-перше, і особистий розвиток, і особисті стосунки включають моральний та соціальний аспекти, які мають регулюватися принципами дотримання прав людини; по-друге, право брати участь у культурному та соціальному житті визнається Загальною декларацією прав людини ООН та іншими міжнародними договорами. Навіть якщо молодь, з якою ви працюєте, може вимагати це право, у світі є інші молоді люди, які на таке не спроможні.

КОМПАС має декілька вправ за темами «Участь» і «Культура та спорт», які актуальні для роботи з персонального та соціального виховання.

Виховання моральних цінностей

Незважаючи на те, що виховання моральних цінностей є складовою частиною шкільної програми багатьох країн світу, дуже часто люди замислюються над двома принциповими питаннями: яким саме цінностям має вчити таке виховання та як перевірити, що такі цінності не нав'язані людям, а були сприйняті як цінності більшості? Погляд крізь призму прав людини є обґрунтованим та продуктивним засобом вирішення цих питань, оскільки основу прав людини становлять цінності, спільні для всіх основних релігій і культур, які визнаються – проте не обов'язково дотримуються – практично в кожній країні. Цінності, що лежать в основі прав людини, є універсальними за своїм характером, навіть якщо спосіб, у який вони виражені, значно відрізняється у кожному суспільстві. Права людини – це також результат переговорів та консенсусу між урядами всього світу. Тому не можна критикувати за навчання цінностей з прав людини!

Глобальне виховання

Практикуючі фахівці/фахівчині з глобального виховання визнають важливість цілісного підходу до предмета, оскільки вони розуміють взаємозалежність соціальних, економічних, природоохоронних і політичних проблем нашого світу і стверджують, що, як громадяни світу, ми маємо зобов'язання перед світовою спільнотою.

Маастрихтська Декларація про глобальне виховання (2002)⁹ описує глобальне виховання як освіту, що відкриває очі та розум людини на реалії глобалізованого світу та пробуджує її для створення світу більш справедливого і рівноправного для всіх. Таке виховання охоплює освіту з розвитку людини, освіту з прав людини, освіту щодо розумного використання ресурсів, виховання у дусі миру і запобігання конфліктам та міжкультурне виховання.

Коли практикуючі фахівці/фахівчині беруть права людини у ролі відправного пункту у своїй роботі з вивчення глобальних соціальних, економічних, природоохо­ронних та політичних питань, вони збагачують викладання свого предмета.

Спонукаючи студентство та викладацтво співпрацювати у вивченні глобальних питань завдяки інноваційній педагогіці, вправи-завдання з глобального виховання дозволяють усвідомити увесь комплекс реалій та процесів сьогоденного світу: вони намагаються створити цінності, положення, знання і навички, які допоможуть людям зустріти, зрозуміти та здолати виклики зростаючого взаємопов'язаного світу, культивуючи дух «глобальної відповідальності громадян світу».

У КОМПАСі існує безліч вправ за темою «Глобалізація», оскільки в наш час багато питань з прав людини мають дуже важливий глобальний масштаб. Наприклад, вправа «Можна увійти?» на с. 200, учасники/учасниці якої моделюють досвід перебування у статусі біженця/біженки.

Міжкультурне виховання

Метою міжкультурного виховання є розвиток взаєморозуміння між культурами через вивчення схожих та протилежних рис, притаманних різним культурам та людям. Нестача міжкультурного порозуміння часто веде до расової дискримінації, нетолерантності, приниження та насильства на місцевому та глобальному рівнях. Сумними ілюстраціями проблем, що можуть виникнути через людську неспроможність поважати та жити разом з представниками інших культур, є випадки расизму, дискримінації та насильства, що спостерігаються в усіх суспільствах.

Причини конфліктів непрості, проте несправедливий розподіл ресурсів та політична і соціальна нерівноправність зазвичай входять до числа корінних першопричин, які сприяють зростанню паростків нетолерантності і дискримінації. Тому огляд правових питань є логічним підходом тих, хто працює у сфері міжкультурного виховання. Для них у КОМПАСі та в інших публікаціях Ради Європи міститься багато допоміжної інформації.

Молодіжний сектор Ради Європи, через Європейські молодіжні центри та Європейський молодіжний фонд спрямовує багато зусиль на сферу міжкультурного вихо­вання. Кампанію проти расизму, ксенофобії, антисемітизму та нетолерантності «Всі різні – всі рівні» було розпочато у 1995 році з метою звернути увагу на зростаючі расистську ворожість і нетерпимість до національних меншин¹⁰. Для цієї кампанії було розроблено навчально-методична збірка «Усі різні – усі рівні», який є попередником КОМПАСу і містить багато корисних вправ, що доповнюють вправи з КОМПАСу за темою «Дискримінація та нетерпимість».

Антирасистське виховання

Метою антирасистського виховання є ліквідація вікової практики міжрасових відносин і ідеології та прийняття нового тезису: ми живемо у мультикультурному та демократичному суспільстві, в якому громадяни мають право на рівність і справедливість. Тобто таке виховання основане на принципах права і має дуже тісні зв'язки з міжкультурним вихованням.

Гарною відправною точкою для тих, хто працює в сфері антирасистського виховання стане глава та вправи, що розміщені в темі КОМПАСу «Дискримінація та нетерпимість». Якщо ви зацікавлені у використанні методу «взаємної освіти», ще більше ідей ви зможете знайти в іншій публікації Ради Європи, яка називається «Доміно» (Dоmino).

У Раді Європи права людини, виховання та дії проти расизму об'єднані під егідою Європейської комісії проти расизму та нетерпимості (ЄКРН). Завдання ЄКРН є таким: побороти расизм, расову дискримінацію, ксенофобію, антисемітизм та нетолерантність у Великій Європі з огляду на питання захисту прав людини. Робота цієї комісії обґрунтовується Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, її додатковими протоколами і відповідною судовою практикою.

Освіта з розвитку людини

Загальна декларація прав людини та Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права містять ряд статей, що є найважливішими для розуміння людьми права на розвиток. Наприклад, сприяння розвитку соціального прогресу і кращих стандартів життя, право на недискримінацію, право на участь у суспільних справах, право на відповідний стандарт життя і право на самовизначення. Вони також містять право людини на соціальний і міжнародний порядок, при якому права і свободи, викладені у Декларації, можуть бути повністю реалізовані.

Право на розвиток було проголошено ООН у 1986 році у Декларації про право на розвиток та затверджено Резолюцією 41/128 Генеральної Асамблеї ООН. Право на розвиток, підтверджене у 1993 році Віденською декларацією, – це групове право, що надається людям взагалі і тим самим відрізняється від прав, що їх мають приватні особи.

Ті, хто працюють у сфері освіти з розвитку людини вже визнали права людини важливим елементом своєї роботи. Проте вони не обов'язково працюють з огляду на питання прав людини. Традиційний підхід цього виду освіти полягає в дослідженні зв'язків між людьми, які живуть у «розвинених» північних країнах, з тими, хто живе у південних країнах, «що розвиваються», та в розумінні економічних, соціальних, політичних і природоохоронних сил, які формують людське життя. Ми вважаємо, що погляд на освіту з розвитку людини з перспективи прав людини надасть додатковий стимул у роботі. Додатковою перевагою є вправи, які пропонує КОМПАС для розвитку навичок, поглядів і цінностей, які надають людям змогу працювати разом над втіленням змін, що є важливим завданням освіти з розвитку людини.

Теми КОМПАСу «Праця», «Бідність», «Здоров’я», «Глобалізація» і «Навколишнє середовище» найочевидніше пов'язані з освітою з розвитку людини.

Освіта для сталого розвитку/
Виховання, спрямоване на охорону природи

Якщо поглянути на питання охорони навколишнього середовища крізь призму прав людини, відправною точкою може стати стаття 25 Загальної декларації прав людини, а саме - право на відповідний стандарт життя, що включає адекватну їжу, одяг і житлові умови. Враховуючи той факт, що життя людства залежить від здорового та стабільного навколишнього середовища, розгляд прав усіх людей на земній кулі, навіть майбутніх поколінь, виносить питання навколишнього середовища на передній план. Сьогодні дехто навіть каже про необхідність офіційного визнання окремого приро­доохоронного права людини.

Навколишнє середовище забезпечує нас продуктами та послугами, що підтримують наше існування та спосіб життя. Втім уже давно відомо, що ресурси планети вичерпні, а дії людства негативним чином впливають на здоровий стан навколишнього середовища та благополуччя всього людства. 3 цієї точки зору питання, що стосуються подальшого економічного розвитку, мають бути збалансовані відповідно до їх вартості для людства та світу і природи в цілому. Природоохоронне виховання має на меті привернути до вищезазначених питань увагу громадськості і сприяти захисту та бережливому ставленню до світових природних ресурсів.

Освіта для сталого розвитку, яку часто пов'язують з природоохоронним вихованням, також акцентує увагу на необхідності цілісного підходу до питань навколишнього середовища та розвитку. Термін «сталий розвиток» став загальновживаним після саміту вищого рівня «Планета Земля» (Ріо-де-Жанейро, 1992 рік); він означає використання ресурсів, яке задовольняє існуючі потреби без збитку для майбутніх поколінь. Тобто забезпечення сталого розвитку полягає в турботі про планету з метою залишити її придатною для проживання майбутніх поколінь. Тому такі загальнолюдські цінності, як справедливість і рівність, становлять основу ідеї розумного використання ресурсів.

Згідно з ЮНЕСКО (UNESCO) освіта для сталого розвитку має на меті допомагати людям розвивати погляди, навички і знання заради прийняття зважених рішень, корисних не лише для них самих, а й для усіх інших, зараз та в майбутньому і діяти відповідно до таких прийнятих рішень.

ЮНЕСКО, виступаючи провідним агентом проголошеного ООН десятиріччя «Освіта для сталого розвитку» (2005-2014 роки), намагається інтегрувати принципи, цінності та практики сталого розвитку в усі аспекти освіти й виховання, щоб привернути увагу до соціальних, економічних, культурних і природоохоронних проблем, які постали перед нами у XXI столітті.

Існують дуже тісні зв'язки між освітою для сталого розвитку, освітою з розвитку людини, глобальним вихованням і освітою з прав людини, особливо в питаннях, що стосуються розвитку поглядів, навичок і знань. Крім вищезазначених тем стосовно глобального виховання й освіти з розвитку людини, КОМПАС має окрему тему про навколишнє середовище, у якій питання сталого розвитку вивчаються з огляду на права людини.

Виховання у дусі миру

Смисловим ядром виховання в дусі миру, яке практикується в багатьох шкільних та університетських програмах, є насильство, його контроль, зменшення і ліквідація. Виховання в дусі миру також включено до програми з конфліктології, мультикультурного виховання, освіти з розвитку людини, вчень про світовий порядок, а також природоохоронного виховання. Найбільш поширений метод – реагувати на конкретні проблеми, які вважаються причиною соціальної несправедливості, конфліктів і війн.

3 іншого боку, виховання у дусі миру, що починається з огляду на права людини, смисловим ядром яких виступають людська гідність і універсальність, є легшим шляхом до глибокого розуміння миру, миру не лише як припинення насильства, а у сенсі поновлення відносин і створення соціальних, економічних і політичних систем, яким найбільш притаманне створення довготривалого мирного середовища.

Виховання в дусі миру розглядає багато різних форм насильства. Наприклад, фізичне або поведінкове насильство, у тому числі війна; структурне насильство, а саме – бідність і знедоленість, що з'являються в результаті несправедливих та нерівноправних соціальних і економічних структур; політичне насильство деспотичних систем, які підкорюють, пригноблюють, залякують і зневажають незгодних (опозиціонерів), а також бідних, безправних і знедолених; культурне насильство, знецінення і знищення конкретної людської ідентичності та способу життя; расистські, сексистські, етноцентричні образи, колоніальна ідеологія та інші форми моральної ізоляції, які виправдовують агресію, домінування, нерівність і пригнічення.
Аналіз усіх цих форм насильства, як порушення конкретних стандартів щодо прав людини, забезпечує конструктивну спрямованість наступних дій. Методологія освіти з прав людини, що полягає в критичному мисленні й емпіричному навчанні, забезпечує не лише елементи конкретного досвіду, а й нормативні та описові характеристики. У КОМПАСі теми «Мир та насильство» та «Війна і тероризм» містять багато практичного матеріалу.

Найпоширеніші питання стосовно включення освіти з прав людини до роботи з молоддю

Незалежно від того, чи є ви вихователем/вихователькою молоді, шкільним учителем/ учителькою, членом/членкинею неурядової організації, що працює з молоддю, і незважаючи на той факт, чи займаєтеся ви однією з форм щойно описаного «виховання», права людини стосуються і вашої роботи також. Проте з якихось причин у вас можуть виникнути сумніви щодо застосування освіти з прав людини. У цьому підрозділі ми представили найбільш актуальні питання про освіту з прав людини і спробували спростувати деякі побоювання людей у ставленні до освіти з прав людини та її включення до їх роботи.

Чи не повинна молодь більше дізнаватися про свої обов’язки, а не права?

Відповідь: Як права, так і обов'язки є суттю прав людини, і з цьому посібнику приділяється увага як правам, так і обов'язкам. Стаття 1 Загальної декларації прав людини проголошує: «Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні діяти у відношенні один до одного в дусі братерства». Стаття 30 проголошує, що «.. [жодна] держава, група осіб або окремі особи не мають права займатися будь-якою діяльністю або вчиняти дії, спрямовані на знищення прав і свобод, викладених у цій Декларації». Вправи КОМПАСу призначені показати, що жодне з прав не може бути використано для порушення прав іншої людини, і кожен/кожна зобов'язаний/зобов'язана поважати права інших.

Чи не стануть батьки, керівництво школи або представники місцевої громади заперечувати навчання прав людини як політичну доктрину, що спонукає до бунтарської поведінки?

Відповідь: Освіта з прав людини надає дітям, молоді і дорослим змогу брати повноцінну участь у суспільстві і його розвитку. Важливо розуміти різницю між розвитком можливостей учасника/учасниці курсу і партійною політикою. Навчання прав людини через дискусію і участь надихає молодь розвивати критичне і допитливе мислення, приймати зважені рішення і поводитися відповідним чином. У цьому розумінні освіта з прав людини також пов'язана з громадянською і політичною осві­тою, і вона також дає молоді змогу бачити зв'язки між правами людини, соціальними питаннями, вихованням і політикою. Як наслідок цього, може статися так, що молодь дійсно зацікавиться або втратить інтерес до місцевих або національних політичних партій з метою реалізації свого права на участь у політичній діяльності і на свободу думки, асоціацій і волевиявлення. Але це має бути її особистим вибором.

Важливо пам'ятати, що, крім навичок, безпосередньо пов'язаних з освітою з прав людини, вона, як це видно на прикладі КОМПАСу, підтримує розвиток соціальних навичок спілкування, таких як співпраця, робота в групі, активне слухання і вміння виступати з промовою

Чи не є обов’язком держави забезпечення можливості отримання знань про права людини?

Відповідь: Країни – учасниці ООН зобов'язані сприяти освіті з прав людини в усіх формах навчання. Стаття 26 Загальної декларації прав людини проголошує, що «1. Кожна людина має право на освіту. 2. Освіта повинна бути спрямована на повний розвиток людської особистості і збільшення поваги до прав і основних свобод людини». Право на навчання та освіту з прав людини також викладено у статті 28 Конвенції про права дитини. Незважаючи на це, багато країн роблять дуже мало заради просування освіти з прав людини і включення прав людини до освітніх програм. Окремі викладачі/викладачки і неурядові організації можуть багато зробити для розвитку освіти з прав людини завдяки їх особистим або спільним зусиллям у шкільних та інших виховних програмах, а також агітуючи та намагаючись впливати на свій уряд для виконання його зобов'язань у цьому питанні.

А якщо права людини не порушуються в моїй країні ?

Відповідь: Насправді у світі не існує жодної країни, де б завжди поважали всі права всіх людей, проте буде правильно сказати, що в деяких країнах права людини порушуються частіше й очевидніше, ніж в інших. Однак освіта з прав людини стосується не лише самих порушень. Це насамперед розуміння прав людини як спільного для всіх людей загального надбання, це навчання для їх захисту. На додаток, жодна з країн не може сказати, що в ній не існує порушення прав. Наприклад, фактично всі країни - учасниці Ради Європи були засуджені за порушення прав людини Європейським судом з прав людини. Дуже простий спосіб поглянути на реальність – придивитися до існуючого соціального середовища або спільноти. Кого виключено? Хто живе в бідності? Чиї діти не користуються своїми правами? Інший спосіб дізнатися, як ваш уряд або компанії, що працюють у вашій країні, порушують права людини в інших країнах, наприклад, продаючи зброю недемократичним режимам; укладають торгові угоди, які експлуатують справжніх виробників; готують протекціоністські положення та позови щодо майнових прав, патенти на медикаменти заради припинення виробництва більш дешевих непатентованих лікарських засобів.

Notes

⁷ Дані Євростату за грудень 2009 року — прес-реліз «Eurostat» 16/2010 від 29 січня 2010 року
⁸ Див., наприклад, Бекмен Е. та Траффорд Б (2006), «Демократичне управління в школах», Страсбург: Рада Європи/ Backman, E. & Trafford, B. (2006) Democratic governance of schools. Strasbourg: Council of Europe
⁹ Керівні вказівки з глобальної освіти – Концепція та методологія глобальної освіти для педагогів та полі­тичних діячів, Північно-південний центр Ради Європи, 2008 рік / Global Education Guidelines – Concepts and Methodologies on Global Education for Educators and Policy Makers, North-South Centre of the Council of Europe, 2008.
¹⁰ «A second All Different» – Кампанія «Рівноправність молоді Європи за різноманітність, права людини та громадянський обов'язок», розпочата у 2007-2008 рр. / All Equal European Youth campaign for Diversity, Human Rights and Participation was run in 2007-2008.