Насильство у моєму житті
Дотримуйтесь трьох правил: повага до себе, повага до інших і відповідальність за всі ваші дій.
Далай-Лама
- Опис
Це заняття, у якому люди досліджують свій досвід міжособистісного насильства
- Відповідні права
- • Право на життя, свободу та особисту недоторканність• Свобода думки, совісті і релігії• Свобода від катувань та такого, що принижує гідність, поводження
- Цілі
- • Розвинути знання і розуміння того, що є об’єктом і причиною насильства• Заохочувати розвиток навичок боротьби з насильством мирними шляхами• Розвинути цінності толерантності і відповідальності
Ключова дата
- 2 жовтняМіжнародний день ненасильства
Інструкції
1. Поясніть, що це можливість для учасників/учасниць поділитися думками і почуттями про власний досвід міжособистісного насильства: коли люди були насильницьки налаштовані до них і коли вони були жорстокі з іншими.
2. Переконайтеся, що кожен знає і розуміє правила участі у груповій роботі: до кожного слід ставитися з повагою, все сказане залишається конфіденційним, ніхто не повинен під тиском казати те, що змушує відчувати себе незручно.
3. Проведіть короткий мозковий штурм зі словом «насильство», запропонувавши учасникам/учасницям навести приклади повсякденного насильства, наприклад, образи, словесні образи, сарказм, порушення черги, ставання без черги перед кимось, побиття дитини, залякування з боку банд, крадіжки зі зломом, дрібні або кишенькові крадіжки, вандалізм і т. д.
4. Попросіть усіх поміркувати п'ять хвилин про особисті випадки, коли:
а) хтось поводився жорстоко з ними;
б) вони були жорстокі до інших;
в) вони бачили насильство над іншими, але не втручалися.
5. Попросіть охочих запропонувати свій досвід як приклад для групового обговорення. Нехай розкажуть, що сталося і що вони відчувають. Спробуйте отримати по два приклади в кожній категорії – а, б, в.
6. Зробіть короткі замітки про події на фліпчарті.
Дебрифінг та оцінка
Почніть з короткого обговорення заняття в цілому, чи дійсно це було важко і чому. Потім перейдіть до аналізу причин і наслідків різних інцидентів.
• Чому сталася ситуація насильства?
• Чому ви поводились саме так?
• Як би інші члени/членкині групи поводилися в подібних обставинах?
• Як би ви могли повести себе по-іншому? Чи є у решти групи якісь пропозиції?
• Що можна було б зробити, щоб запобігти цьому інциденту?
• В останньому випадку в), чому ви не втрутилися?
• Чи були загальні причини інцидентів або вони всі унікальні?
• Скільки інцидентів були результатом непорозуміння, скільки – результатом гіркоти, злоби й заздрості і скільки – результатом відмінностей у культурі та звичаях, думках або переконаннях?
• Що люди розуміють під словом «толерантність»? Як вони її визначають?
• Чи маємо ми бути толерантні до всього, що роблять або говорять інші люди?
• Чому толерантність має ключове значення для сприяння правам людини?
Поради фасилітатору/фасилітаторці
Підкресліть, що метою цієї вправи є розвиток навичок боротьби з насильством шляхом визначення причин, визнання почуттів та емоцій і розвинення навичок впевнених дій, щоб контролювати ситуацію. Акцент робиться на пошуку ненасильницьких засобів реагування на ситуації жорстокості, а не на допомогу людям подолати травму. Якщо присутні постраждали в результаті насильства, то скажіть їм, що поговорите з ними наодинці потім, коли ви зможете допомогти їм знайти професійного консультанта/консультантки.
Будьте готові до сюрпризів та підтримайте тих, хто вважає цю діяльність складною або такою, що засмучує. Ви не можете знати біографію кожного/кожної, чи те, що відбувається або відбулося в їх сім'ях. Цілком імовірно, що деякі учасники/учасниці мали досвід насильства, наприклад, жорстоке поводження з дітьми, насильство в сім'ї, психологічне або емоційне насильство, залякування в кіберпросторі, сексуальне насильство, расизм, знущання в школі або на роботі, агресивна поведінка на дорозі, самоушкодження, спроба самогубства, злочини з ненависті, тероризм, геноцид, війни, військові злочини і насильницькі злочини.
Скажіть людям, щоб пам'ятали статтю 1 Загальної декларації прав людини: «Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні діяти у відношенні один до одного в дусі братерства». Якщо хочемо, щоб інші слідували цій статті, томи теж маємо їй слідувати.
Якщо у вас більше 10 осіб у групі, ви можете розділити їх на малі групи, щоб поділилися своїми історіями.
Варіації
Ви можете зробити гарну драматичну вправу. Попросіть двох, трьох або чотирьох осіб, щоб підготували коротку рольову гру з якогось інциденту. Інша частина групи спостерігає. Ви можете зупиняти рольову гру з інтервалами і запитувати аудиторію, щоб прокоментували або запропонували те, як рольова гра має бути продовжена. Крім того, члени/членкині аудиторії можуть втрутитися безпосередньо і замість акторів/акторок розвинути альтернативні закінчення.
Замість театру обговорення ви також можете зробити «театр зображення». Це дуже ефективний метод, щоб змусити людей замислитися про насильство. Попросіть одну людину – скульптора/скульпторку створити збірний образ, розташовуючи інших учасників/ учасниць так, щоб отримати картину або сцену ситуації насильства. Коли скульптор/скульпторка закінчить, решта групи може коментувати і ставити запитання. Наступним кроком слід перетворити сцену в позитивне, ненасильницьке зображення ситуації.
Пропозиції щодо виконання подальших дій
Можливо, ви захочете обговорити суперечності в Декларації ООН про принципи толерантності і її межі. «Толерантність відповідає принципу поваги до прав людини; прояв толерантності не означає толерантного ставлення до соціальної несправедливості, відмову від або ослаблення своїх переконань. Це означає, що кожен вільний дотримуватися своїх переконань і визнає право інших дотримуватися своїх». Попросіть групу обміркувати те, що «прояв толерантності не означає толерантного ставлення до соціальної несправедливості». Тоді як можна одночасно «визнавати право інших дотримуватися своїх [переконань]», особливо якщо ці переконання є расистськими або фанатичними.
Дізнайтеся про організації, які надають підтримку жертвам насильства, наприклад, телефонні лінії довіри або заклади допомоги жертвам. Дізнайтеся більше про інші організації, які сприяють взаєморозумінню і толерантності у суспільстві.
Якщо ви б хотіли продовжувати працювати з темою миру і насильства, ви можете переглянути вправи «Домашні справи» де розглядається насильство в сім’ї, «Моє життя — не шоу» про залякування в кіберпросторі і «А які в нас альтернативи?», де досліджено знущання.
Ідеї для вправ
Зв'яжіться з організацією, яка діє в інтересах миру та ненасильства в суспільстві, і дізнайтеся, як ви могли б допомогти в ролі волонтерів/волонтерок.
Додаткова інформація
Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) у своїй першій доповіді про насильство і здоров'я (2002) визначила насильство як «навмисне застосування фізичної сили чи влади, чи загроза їх застосування, проти самого себе, проти іншої людини або проти групи чи спільноти, яке призводить або може призвести до травми, смерті, психологічної шкоди, недорозвинення або позбавлення».
Декларація принципів толерантності (ЮНЕСКО)
Стаття 1. Визначення толерантності
1.1. Толерантність означає повагу, прийняття і правильне розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, наших форм самовираження і способів прояву людської індивідуальності. їй сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті і переконань. Толерантність – це гармонія різноманіття. Це не тільки моральний обов'язок, а й політична та правова потреба. Толерантність – це чеснота, яка робить можливим досягнення миру і сприяє заміні культури війни культурою миру.
1.2 Толерантність – це не поступка, поблажливість чи потурання. Толерантність - це, перш за все, активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав людини і основних свобод інших осіб. Ні за яких обставин вона не може бути використана для виправдання зазіхань на ці основні цінності, толерантність має проявлятися окремими людьми, групами і державами.
1.3 Толерантність – це обов'язок, який сприяє утвердженню прав людини, плюралізму (втому числі культурного плюралізму), демократії та верховенства закону. Толерантність – це поняття, що означає відмову від догматизму, від абсолютизації істини і затверджує норми, встановлені в міжнародних документах з прав людини.
1.4 У співзвучності з повагою до прав людини практика толерантності не означає толерантного ставлення до соціальної несправедливості, відмови від своїх або поступки своїми переконаннями. Це означає, що кожен вільний дотримуватися своїх переконань і визнає таке ж право інших дотримуватися своїх. Це означає визнання того, що люди за своєю природою розрізняються за зовнішнім виглядом, становищем, мовою, поведінкою і цінностями і мають право жити в мирі та зберігати свою індивідуальність. Це також означає, що погляди однієї людини не можуть бути нав'язані іншим.
Міжнародний день ненасильства Організації Об'єднаних Націй (ООН) є глобальним і сприяє поширенню ненасильства, освіти та інформуванню громадськості. Він проводиться щорічно 2 жовтня та збігається з днем народження відомого індійського лідера Махатми Ганді.